Українська література - статті та реферати
Жанр сонета в поетичній спадщині М.Зерова
Всі публікації щодо:
Зеров Микола
Сонети стали справді серйозним кроком у творчих пошуках неокласика. Завдяки М. Зерову була розширена тематика творів, підсилена психологізація змісту. Розвиваючи можливості канонічної строфи, автор дає заголовки своїм творам, використовує епіграфи, що відтворюють головну думку твору. Епіграфи, як правило, використовує із поезій інших авторів, із фольклорних, античних та біблійних джерел, частину творів присвячує своїм друзям, зокрема неокласикам.
Поет використовує елементи гумору, іронії, сатири та сарказму, завдяки яким розкриває і висміює негативні явища в житті суспільства. Автор наповнює класичний жанр новим, неповторним звучанням, об’єднуючи більшість творів у тематичні цикли. Завдяки змістовому багатству, М. Зеров далеко вийшов за межі класичного сонета. Відзначимо вміння автора поєднувати стислість та чіткість форми із змістом. Серйозна робота над сонетами сприяла уникненню збігу приголосних, повторів слів та висловлювань. Сонет неокласика є строгою формою, що складається з чотирнадцяти рядків. Складовими сонетної форми, як і класичних зразків, є два катрени та два терцети.
П’ятистопний ямб, що утвердився в нашій літературі як канонічний, наявний і в творчості М. Зерова. Підходячи до характеристики твору з погляду його змістової будови, зазначимо: І катрен - утверджує основну тему твору; ІІ катрен - теза, що була визначена в першому катрені, розвивається по висхідній до найвищої точки.
Отже, у двох катренах по наростаючій розкривається тема, спрямована на з’ясування психологічного стану ліричного героя або ж певної ситуації, оцінку якій намагається дати автор. Перший терцет визначає розв’язку, яка знаходить своє підтвердження в перших рядках другого терцета і завершується сильним та довершеним щодо експресивності останнім рядком-висновком - замком сонета. Та в цілому М. Зеров дотримується канонічної форми.Наприклад, сонет "Визволення". Проте зустрічаються випадки, коли автор дещо зміщує позиції у римуванні рядків терцетів і наближається до італійської схеми (ВВГ ДДГ). Наприклад, сонет"Скорпіон".
Дотримуючись класичних вимог, М. Зеров кожну строфу сонета, як правило, завершує крапкою, не використовує повторення слів. Серйозна робота над сонетами сприяла уникненню збігу приголосних, повторів слів та висловлювань.