Українська література - статті та реферати

Інтимна лірика В.Сосюри

В інтимній ліриці Володимир Сосюра виявився справжнім майстром — поетом та психологом водночас. Інтимну лірику Володимира Сосюри називають «Книгою Марії», адже саме вона — головне джерело натхнення поета. Реальна, справжня Марія — кохана дружина Сосюри, та священне, старозаповітне ім'я — це вічний ідеал, символ жіночності та досконалості взагалі. Якими б не були героїні його віршів, при всій їх різноманітності, вони завжди зберігали певні спільні риси. Якщо проаналізувати інтимну поезію Сосюри, то перед нами постане такий образ героїні його творів. Це золотокоса Красуня з блакитними очима, готова до самопожертви заради коханого, берегиня «тихої» жертовної любові, проте здатної перевернути світ. Хвилюючу гаму людських почуттів, народжених коханням, створив поет у вірші «Так ніхто не кохав».
Згадки про зустрічі і розлуки — це хвилюючі сторінки життя кожної людини. Одну з таких сторінок розкриває Сосюра у вірші «Коли потяг удаль загуркоче…». Тонкий і непомітний перехід від громадянського мотиву до власного, найболючішого, коли поета зрадила дівчина. У ліричній мініатюрі «Білі акації будуть цвісти», як і в інших віршах, поет виявляє глибокі інтимні почуття до своєї подруги. Цвітіння акацій — чарівна, духмяна пора весни. Вона полонить душу, викликає любов до природи рідного краю. Ліричний герой вірша захоплюється красою життя. До очей коханої людини поет звертається в багатьох віршах. І це природно, бо вони — дзеркало людської душі. Такі різні, золоті, сині, очі співають або мовчать, як у поезії « Жовтіє лист...». Яскраві пейзажні картини, як завжди в ліриці Сосюри, збагачують та підкреслюїбть людські почуття. «Жита зеленіють», «волошки квітнуть», але це квітуче життя природи лише посилює страждання дівчини та ліричного героя. У коханої заплакані очі, покірно похилені плечі. Усе говорить про те, що цього розставання не повинно бути, що природа живе — тому повинне жити кохання. Почуття розквітаючої любові завжди пов'язані в ліриці Володимира Сосюри з весною, з повним сили життям квітів, садків, річок. У інтимній ліриці Володимира Сосюри найяскравіше виразилися головні риси йбго поетичного стилю — ніжність та задушевність, глибина та повнота почуттів, вагомість слова і внутрішня схвильованість поета, невимушеність і природність.