Українська література - статті та реферати

Образ Малахія Стаканчика в трагедокомедії «Народний Малахій» М.Куліша

Всі публікації щодо:
Куліш Микола

«Народний Малахій», «Мина Мазайло» та «Патетична соната» — трилогія блискучої духової перемоги над російськими ідеалами та пропагандою. «Народний Малахій» є дуже глибоким твором, відкритим для інтерпретації. Трагедiя «Народний Малахiй» вiдображала не тiльки найсуттєвiшi проблеми суспiльного життя, а й стала iстотним зрушенням в художнiй практицi української драми. Зосередивши увагу на внутрішньому конфлікті, драматург застосував нові прийоми пластичного увиразнення образу-характеру, в якому тісно переплелися трагічне з комічним — усі грандіозні плани «Народного Малахія» виливалися в кумедні і не зовсім зрозумілі вчинки. Водночас він акумулював найхарактерніші риси більшовицької епохи. Народний Малахій — це наскрізний образ твору, і від його дій та вчинків залежать трагічні та комічні перепади. У трагікомедії у найризикованішому поєднанні зіштовхнулись між собою іронія, туга, грубий низ життя і високе просвітлення; пародія межувала зі стражданням, вірою і ностальгічним видивом мрій. Укpаїнець за походженням, хpистиянин за пеpеконанням, Малахiй Стаканчик жив за неписаними звичаєвими законами. Вiн не цiкавився полiтикою. Родинне життя, pобота, спiв у цеpковному хоpi наповнювали його iснування глибоким змiстом. Але pеволюцiя зipвала його з насидженого мiсця, i вiн pушив у голубу даль. На його хаpактеpi позначилися i суперечностi бiльшовицької епохи, i роздвоєння самого М.Кулiша на бiльшовицького чиновника та нацiонального митця. Його божевільні вчинки набувають узагальненого, символічного, застережливого змісту, хоч і зумовлені конкретними обставинами. Але намагання Народного Малахія поєднати непоєднане — Бiблiю i Маркса — призвело його до неминучої катастрофи — не може людина одночасно служити Богу i дияволу. А прагнення до цього робить його смішним і водночас трагічним. I водночас на перше мiсце виступає болюча тема України. Отже, трагедiя Народний Малахiй побудована на контрастах — висока емоцiйна напруга характеру головного героя протиставляється сiрiй буденщинi. Такий художній прийом і дозволив драматургові створити трагікомічні конфліктні ситуації у творі. Цей новітній Дон-Кіхот, повний лицарської самопожертви і спраги виправити зло, безжально переступає навіть через труп своєї прекрасної доні Любуні, яка, рятуючи батька, дійшла до проституції.