Українська література - статті та реферати

Володимир Винниченко (1880-1951) - огляд творчості

Всі публікації щодо:
Винниченко Володимир

«Україна завжди і постійно стояла в центрі його шукань, мрій, болючих згадок і ностальгійних страждань. Вона завжди ятрила і пекла його душу»,— так влучно проаналізував творче кредо Володимира Винниченка літературознавець з діаспори Г. Костюк.

Спадщина В. Винниченка — це яскравий художньо-публіцистичний літопис шляхів українського народу до незалежності у буремному двадцятому сторіччі. Доля ж його вагомого доробку, який замовчувався чи фальсифікувався упродовж півстоліття,— ще одне свідчення того імперського тиску, якого зазнавали українська нація та її культура. Для його творчості характерні широта й актуальність тематики, новаторська манера письма, реалістичність зображення тяжкого становища неосвіченого селянства та міської бідноти, жорстокої експлуатації заробітчан.

Незважаючи на карколомні повороти в житті, В. Винниченко у 1902 р. заявив про себе як літератор, коли була опублікована його повість «Краса і сила». Уже перші Винниченкові читачі відчули, що цей прозаїк справді віртуозно володіє словом, уміє кількома точними штрихами окреслити пластично виражену й психологічно виважену картину. Автор змальовує портрети своїх героїв, ніби мимохіть іронізує з того, як могли б описувати їх у класичній літературі. Персонажі молодого письменника постають рішучими, «мускулистими», темпераментними, сміливими не тільки в розмовах, а й у діях. Вони, за І. Франком, «саме життя, всуміш українське, московське, калічене й чисте, як срібло».

Переважно нові для української літератури образи робітників, спосіб їхнього життя показано в оповіданнях першого періоду творчості «Біля машини», «Голод», «На пристані», «Промінь сонця», «Раб краси», характерною особливістю яких є викриття фальшивого народолюбства лібералів.

Ще яскравіше В. Винниченко показав справжнє обличчя «свого брата» — фальшивого українофіла — в гостросатиричному оповіданні «Малорос-європеєць». Перед репетитором сина цей прогресивний на словах панок розгортає цілу програму, яка передбачає надання селянинові не стільки землі, скільки «культури, Європи йому треба! Школи! І перш усього — зрозумілої української школи!» А через кілька хвилин цей культурний хижак з механізованим на європейський лад господарством зі страху перед страйком розстрілює з кулемета селянське весілля, прийнявши його за похід на свою економію.

В. Винниченко, як і інші сучасні йому письменники, не обминув теми визвольної боротьби, наприклад, в оповіданні «Салдатики», жанр якого сам автор визначає як «малюнок із селянських розрухів». Головною темою цього твору є змалювання страшних картин голодного існування селянської бідноти, нещадних утисків з боку багатіїв, грабування державою. У центрі твору — збентежений, наляканий натовп людей, які чекають розправи від карального загону, викликаного поміщиком. Серед цього натовпу виділяється яскравий організатор Явтух, який, посилаючись на Євангеліє, де сказано, що кожен буде добувати собі хліб «в поті лиця», доводив, що пани ласо живуть, не працюючи, а значить зібраний урожай має належати селянам, а не багатіям-неробам. Таким чином Явтух виправдовує селянську акцію перед офіцером війська, яке прийшло придушувати її.

Письменник до краю загострює конфлікт тоді, коли «салдатики» під впливом слів Явтуха і собі почали вагатися, а каратель, щоб запобігти цьому, зарубав відважного селянина. Але розв’язка не забарилася: побратим Явтуха Микола вбив кривдника. Винниченко, отже, будує конфлікт на протистоянні соціальних контрастів. Розв’язуючи його, він не шукає компромісів, а навпаки, акцентує увагу на неможливості мирного залагодження конфліктів між різними соціальними верствами.

Показ сваволі і процвітання імперського беззаконня становить тему оповідання «Суд». Тут автор правдиво трактує суспільно-історичну обстановку напередодні революції 1905 р., тверезо оцінює її причини, приводить читача до усвідомлення неминучості краху самодержавства, марність намагань «начальства» репресивними заходами тримати народ у покорі. В. Винниченко висловлює ідею, що в умовах антидемократичного державного устрою, який панував у Росії, наділені владою люди свідомо стають несправедливими, свавільними, жорстокими. Втіленням цієї ідеї є земський начальник Самоцвіт, який чинить над «бунтівниками» свій суд: б’є людей «в морду». Разом з тим гумористичного забарвлення новелі надає використання макаронічної мови і парадоксальної ситуації як засобів характеристики головного героя, який, не розібравшись, хто ж насправді винен, ударив Никифора Крутоноженка замість його брата Никонора. Твір має і другий план, адже показує наростання селянського невдоволення беззаконням, визрівання рішучості людей у відстоюванні своєї гідності.

Цікавий цикл оповідань Винниченка про дітей, серед яких заслуговує на увагу твір «Федько-халамидник». Автор змальовує незабутні портрети маленьких героїв зі складною, соціально зумовленою психологією. Заголовний герой має твердий характер, не принижується до плачу у складних ситуаціях, ніколи не обманює, чим би йому не загрожувала правда, і цим не тільки приваблює, але й виховує юного читача. Художньою противагою Федькові виступає в оповіданні син домовласника, панич Толя. У цьому образі втілюються егоїзм, зрадництво, продажність.

Ранні оповідання та новели В. Винниченка — лише одна грань його творчості. По-новому він розкрився читачеві у драматургії. За формою і змістом п’єси письменника добре вписувалися у контекст новітніх шукань європейської драматургії. У другому десятиріччі XX ст. були написані «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Дочка жандарма», «Memento», «Гріх». Піднімаючи гострі соціальні проблеми, автор усе ж акцентує увагу на моральних взаєминах між персонажами, етичних критеріях поведінки.

В еміграції, яка настала після розриву Винниченка з владними структурами більшовицької України, письменник опановує і великі епічні жанри. Перший утопічний і фантастичний роман «Сонячна машина» прославляє творчий розум, організаційну силу людства і любов, які автор готовий поставити на чолі нового суспільства. Утопічні ідеї щодо зміни суспільства висловлює В. Винниченко і в одному з останніх творів — романі «Слово за тобою, Сталіне!»

Різножанровістю творчості, гостротою піднятих у ній проблем письменник здобув популярність серед широкого читацького загалу України, незважаючи на те, що його спадщина довго замовчувалась.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.