Українська література - статті та реферати

Читання та його види

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

Методу читання художнього твору притаманні наступні методичні прийоми:

— виразне (за сприятливих умов — навіть художнє) читання вчителя;

— читання майстрів художнього слова (відеозаписи та ін.);

— навчання виразному читанню учнів;

— читання учителем художнього тексту з коментарем (коментоване читання)

Використання рівного читання:

— читання в особах;

— читання художніх текстів «ланцюжком»;

— мелодекламація;

— інсценування прочитаного;

— рецензування прочитаного;

— конкурс виразного читання.

Основні вимоги до читця:

— образно мислити, а відтак емоційно збуджуватися;

— швидко переходити від одного емоційного стану до іншого;

— читати чітко, виразно, добре поставленим голосом;

— захоплюватися, але не втрачати почуття міри, контролювати рівень емоційного збудження;

— бути переконаним у слушності виголошуваного;

— постійно вдосконалювати техніку читання;

— мати постійний зоровий контакт з аудиторією (тобто за жодних обставин не демонструвати слухачам власну спину, не дивитися устелю, на підлогу чи «крізь» тих, хто знаходиться в аудиторії);

— міміка повинна сама виникнути з почуттів читця, атакож бути адекватною змісту тексту, що проголошується;

— жести мають бути доречними і, якщо є така можливість, якомога органічнішими;

— поза, манери — стриманими, невимушеними та природними;

— зовнішній вигляд, одяг, прикраси тощо повинні демонструвати елегантність, поєднану із простотою.

Методичні вимоги, до читання (з двох частин — з формально-мовленнєвої та аналітично-змістової)

Перша частина визначається наступними аспектами:

- загальне враження від почутого і його аргументація;

- характеристика інтонаційного багатства прочитання;

- відповідність логічних наголосів змістові твору; —дотримання пауз;

- правильність темпучитання, наявність чіткого ритму;

- доречність міміки та жестів; доречність пози|.

Друга частина складається з таких аспектів:

- визначення того, чи зрозумів виконавець тему та ідею твору;

- висновок щодо того, чи вдалося читцю передати під час читання авторську думку;

- визначення «понадзавдання» прочитаного і того, чи вдалося декламатору досягти цього «понадзавдання»;

- оцінка того, чи цікавою була інтерпретація, «бачення» твору, яку запропонував читець;

-виявлення помилок під час донесення до слухачів змісту художнього твору;

- загальний висновокта оцінювання.


Коментоване читання (види коментаря)

— історико-культурний, що розкриває зміст відображених у прочитаних художніх творах маловідомих та незрозумілих учням фактів та подій з історії та культури іншої країни;

— побутовий, що пояснює національно-специфічні побутові реалії та ознаки національних звичаїв, які не мають аналогів у побуті українського народу;

— географічний (природничий), що дає учням змогу отримати інформацію про природні умови (клімат, рослинний і тваринний світ, рельєф), які зображено у творі або такі, які вплинули на його написання;

— лінгвістичний, суть якого полягає у коментуванні незрозумілих слів та характеру їхнього використання у художньому тексті, коментування елементів поетичної мови на лексичному, синтаксичному, звуковому та метричному рівнях (особливо це стосується творів, що вивчаються в оригіналі), а також у роз’ясненні сталих словосполучень, що потребують додаткового тлумачення;

— лінгвопорівняльний, завданням якого є поясненя прямих та переносних значень слів, а також виявлення збігів або розбіжностей їхніх семантичних полів та стилістичної забарвленості в українській та інших мовах.


Які ж існують види читання? Читанню й засвоєнню змісту програмових творів належить важливе місце в процесі вивчення літератури в школі. Існує самостійне читання (в старших класах) програмних творів. Проте, не всі твори можна самостійно збагнути. Важливим засобом, що забезпечує глибину емоційного сприймання і цільність враження від твору, є його виразне читання.

М.О.Рибникова зауважувала: «Виразне читання — це та перша і основна форма конкретного наочного навчання, яка для нас важливіша за будь-яку наочність зорового порядку».

На уроках може звучати В.Ч. вчителя, учнів, художні читання майстрів сцени, можна грамзапис використати, фрагменти театральних вистав, записаних на магнітофонну плівку.

У середніх класах поширене коментоване читання. Коментуватися може весь твір або частина.