Українська література - статті та реферати

Поняття про художній тип

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Типізація (від гр. typos — відбиток) прийом зображення, характерний для літератури реалізму, в ході реалізації якого створюються характерні для історично-конкретного суспільства характери і долі.Типовість — специфічна риса мистецтва в цілому та літератури зокрема.Персонажі художніх творів поєднують у собі типові (притаманні певній групі людей) та індивідуальні риси.

Зображуючи характери, письменник не просто відтворює тих людей, яких він знав і зустрічав у житті. І хоч нас цікавить та хвилює доля й переживання цих людей, проте в реальному житті їх немає, вони умовні, вони є для письменника лише засобом зображення життя, а не самоціллю.

Письменник не відтворює безпосередньо того, що він бачить. Завдання письменника полягає в тому, щоб, вивчаючи життя, знайти в ньому типові, характерні явища й показати їх читачеві. Письменник узагальнює свої спостереження над багатьма явищами цього самого кола, виділяє з них важливе, характерне та свої висновки розкриває, зобразивши якесь явище типове для всіх цих явищ, щоб постав типовий образ або тип. Типово можуть зображуватися особи, речі, а також явища й події, взаємини між людьми, їхні звички й заняття, обставини місця й часу тощо. У зв'язку з цим можна говорити також про тип побуту й про тип пейзажу. Але найважливіше значення в літературі мають типи-характери людей, у чиїх долях, переживаннях, поглядах ми бачимо розкриття цих узагальнень. Саме для того, щоб дати читачеві уявлення про певне життєве середовище, про характерні для нього умови, письменник і зображує характер, створений цим середовищем, цими умовами. За цим характером ми судимо про середовище, що створило його, про ті життєві закономірності, які сформували його саме таким, а не іншим. Письменник не копіює характер однієї людини, не зображає якусь конкретну людину, а створює такий характер, який узагальнював би в собі головні характерні властивості людей у певних суспільних умовах. За зображеним у творі характером ми й судимо про найістотніші властивості людей даної громадської групи, класу й приходимо до певних суджень щодо самої групи, класу, пізнаємо їх. Такий характер, що узагальнює в собі істотні властивості людей, називається типовим характером, типом. А той шлях, яким іде перетворення в тип, втілення в типові форми, називається типізацією. Зазвичай письменник показує тип як індивідуальність, як особистість, а зображувана ним індивідуальність одночасно є й типом.

Як правило, типовий характер, тип письменник зображує в типових обставинах. Обставини типовими називаються тоді, коли вони відображають визначальні риси епохи.

Створення індивідуального, типового характеру, в якому втілювалися б загальні риси певної групи людей, — одна з головних вимог естетики. Цю вимогу підтверджує конкретна практика художньої літератури реалізму ХІХ ст.

Вивчаючи й спостерігаючи життя, письменник зустрічає прототипи, які ведуть звичайно до створення типів. Прототипом називаємо первісний зразок, конкретну особу, факти життя чи риси характеру якої покладено в основу створення літературного образу.

Дарма що в основу своїх творів письменники кладуть справжні життєві факти й особи — як правило, їх реалістичне художнє зображення одночасно є узагальненням, типізацією значно ширшої властивості, ніж та чи та індивідуальність, що стала для нього реальним прототипом.

Але це не означає, що художня література не відтворює поодиноких людей. Письменники зображають і певних людей, чимось видатних, типових для своєї нації і часу. Поодинокі люди зображуються передусім у жанрах документальних.

Існує класифікація літературних типів:

✵ Соціально-історичні (типи, що уособлюють риси представників певного соціального прошарку конкретної історичної епохи).

✵ Національні(типи, що уособлюють типові риси національного характеру).

✵ Загальнолюдські (типи, що уособлюють риси, притаманні всім людям, без врахування їх соціального статусу, приналежності до певного часу).

Типовість — набір характерних ознак, що дають змогу зарахувати явище чи особу до певного типу.

Типологічна концепція реалізму — підхід до визначення реалізму, що полягає в розумінні його як особливого «типу творчості», що притаманний мистецтву протягом всієї його історії і виявляється у прагненні до правдивого відтворення дійсності. Прихильники типологічної концепції реалізму вважають реалізм властивим літературі і мистецтву споконвіків, виділяючи «античний реалізм», «ренесансний реалізм», «просвітницький реалізм», «реалізм XIX ст.» та ін.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.