Українська література - статті та реферати

Творчість М. Коцюбинського в оцінці українських літературознавців (С. Єфремова, П. Филиповича, С. Павличко, Н. Білоцерківець та ін.)

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Михайло Коцюбинський за словами І. Франка був «наскрізь новочасний чоловік» [41, с. 46]. Письменник відіграв роль водночас оновлювача-реформатора національної художньої традиції, став, за словами П. Филиповича, «поетом настрою» [40], новатором, який де в чому випередив європейські мистецькі й наукові відкриття. Зусиллями плеяди ґеніїв від Франка до Коцюбинського, Лесі Українки, Стефаника рідне письменство навіть за несприятливих бездержавних умов ліквідувало ідейно-естетичне відставання від розвинених літератур Заходу, вивищилося, за Н.Кузякіною, над російським письменництвом початку XX ст.

Коцюбинський, за визначенням А.Шамрая, доглибний людинознавець і гуманіст, який щасливо поєднав народну й інтелігентську «мораль з європейською естетикою» .

Європейська вишуканість художника слова не покривається тим «найніжнішим відтінюванням, найдосконалішим виявом змислового зворушення, настрою, що межує з хоробливою чутливістю» [39, с. 79], яким П.Богацький іздефініював естетизм. Окрім нього, першими дослідницьку увагу до вишуканості краси, поєднаної Коцюбинським із етичними вартостями й чуттям громадянина, виявили його сучасники В.Леонтович (некролог «Естетизм М.М.Коцюбинського»), брати Грушевські [8], Л.Жигмайло, Л.Старицька-Черняхівська, М.Зеров [11, с. 139 - 143], С.Козуб, П.Филипович [40], В.Коряк.

Погляди на стиль М. Коцюбинського в українському літературознавстві останніх чотирьох десятиліть зазнали значних змін: від цілковитого заперечення імпресіонізму письменника (П. Колесник [15], Ф. Приходько [37] та ін.) до часткового зближення його з імпресіоністами (Н.Калениченко [14], М.Костенко [16] та ін.) і, нарешті, аж до повного визнання імпресіонізму М. Коцюбинського (І. Іваньо, Д.Наливайко [33]). Процес цей пов’язаний і з переосмисленням творчості видатного прозаїка, подоланням вульгарно-соціологічних підходів до її оцінки, і зі змінами щодо розуміння самого імпресіонізму.

Досягнення М. Коцюбинського, на думку О. Черненко, полягало насамперед у тому, що йому за допомогою кольору, звукових вражень вдалося відтворити реальний перебіг психічних процесів, порухів душі людини в їхній дійсній складності: «М. Коцюбинський, як і всі імпресіоністи, ніколи не зображує ніяких типових характерів, а завжди - неповторну індивідуальність людини, байдуже, до якої професії чи стану вона належить» [43].

Дещо в іншому аспекті розглядається імпресіонізм М. Коцюбинського в дослідженні французького літературознавця Еміля Крюба «Михайло Коцюбинський (1864-1913) і українська проза його часу», опублікованому 1982 р. Е. Крюба доходить висновку, що М. Коцюбинський на певному етапі «пориває» з реалізмом, якщо ж і повертається до нього, то випадково й завжди на шкоду собі.

Імпресіонізм «від Коцюбинського», на думку Ю.Кузнецова збагачений в образному синтезі супутніми компонентами неоромантизму, символізму, експресіонізму, нео- й сюрреалізму, «рідкісний навіть для європейської літератури за своїм викінченим естетизмом і глибиною психологічного аналізу» [31, 225].

Коцюбинський цікавий своїм українським поглядом на індивідуума і своїм , утіленням у собі самому юнгіанського архетипу мудреця, котрий пробуджується в добу духової кризи. Його творчість, будучи глибоко національною, є водночас загальнолюдською. Вона знаменує і звістить прийдешню перемогу Духа Святого в людині над нівеляційними впливами дійсності.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.