Українська література - статті та реферати

Особливості мистецького світогляду, версифікації, художньо-стильових пошуків у збірці Лесі Українки «Відгуки»

Всі публікації щодо:
Українка Леся

«Відгуки» — третя і остання збірка поетеси-лірика Лесі Українки. Вийшла друком 1902 року у Чернівцях.

Збірка «Відгуки» вийшла друком 1902 р. у Чернівцях. Складається вона з ліричних циклів «Із циклу «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини», написаних протягом 1900 — 1902 рр., розділу «Легенди» та драматичної поеми «Одержима» (1901).

Фінансово допомогли виходу збірки академічне товариство «Молода Україна»: Модест Левицький, Микола Грабчук; вийшла за редакцією Василя Сімовича — студента Чернівецького університету, пізніше — професора.

Львівська газета «Діло» (13 квітня 1902 р., № 84) повідомляла про «Відгуки»: Се багатющий і різнородний змістом збірник поезій вельми симпатичної і талановитої української поетки. Більша часть тих поезій повстала на галицькім і буковинськім грунті, в часі перебування поетки в Карпатах. Зовнішній вигляд книжки незвичайно гарний, люксусовий, в сецесійнім стилю, друк в двох красках. Одним словом, книжка ся, що є правдивою окрасою нашої літератури, може бути рівночасно окрасою салону, а ціна дуже низька.

Збірка характеризується філософською заглибленістю поетичного мислення, тяжінням поетеси до ліро-епосу і ліро-драми, драматичного монологу, перехід від вірша римованого до вільного, жанрова розмаїтість. Саме у «Відгуках» найбільше відбився трагічний світогляд Лесі Українки.

Третя, остання прижиттєва поетична збірка Лесі Українки «Відгуки», вийшла друком у Чернівцях 1902 р. Сприяли цьому фінансово академічне товариство «Молода Україна»: Модест Левицький (правник, співак, диригент), Микола Грабчук (складач друкарні «Руська рада», який працював над підбором паперу, композиційним та художнім оформленням). Збірка вийшла за редакцією Василя Сімовича — студента Чернівецького університету, пізніше — професора.

Книжка, як бажала Леся Українка, вийшла чепурна, розміром 12 х 19 (см), на дев’яноста шести сторінках і була високо оцінена літературною критикою.

Збірка складається з віршованих циклів, написаних протягом 1900—1902 рр.: «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини»; шести легенд та драматичної поеми «Одержима».

Уперше цикл «Невольницькі пісні» надруковано у збірці «Відгуки». Окремі поезії вперше друкувались: «Єврейські мелодії» — у ЛНВ, 1900, т. 2, кн. 8, с. 122—123; «Епілог» — у журналі «Молода Україна», 1901, № 5—6, с. 244—248. Для поезій цього циклу характерні ремінісценції зі Старого Заповіту: поетеса порівнює поневолення українського народу Російською імперією з єгипетським, вавілонським полонами ізраїльського народу.

Цикли поезій «Ритми», «Хвилини» та драматична поема «Одержима» пов’язані із Сергієм Костянтиновичем Мержинським, професійним революціонером, який помер від сухот і до якого поетеса мала найщиріші почуття. Ці вірші глибоко інтимно-психологічної лірики за силою почуттів, переживань можна порівняти із «Зів’ялим листям» Івана Франка. Без болю, без щему в душі їх неможливо читати. Сторінка за сторінкою, рядок за рядком розкривається драма душі, де зіткнулися голосні слова поета й німа туга жінки.

Останні три поезії «Ритмів» — вірші з циклу «Хвилини», «Трагедію» та інші писала Леся Українка на Буковині, куди виїхала після смерті свого друга на лікування в гірський санаторій Буркут.

Краса Карпат, смереками напоєне повітря, стрімкі потоки рік, квітучі полонини дали імпульс для створення поезій на коломийковий лад, у них поетеса використовує народнопісенну символіку, лексику. Прекрасний знавець і цінитель фольклорних скарбів, Леся Українка і тут, на Гуцульщині, припадає до їх цілющого джерела, щоб передати тугу жіночого серця:

Ой гори, гори, золоті верхів’я!

Та нащо ж я до вас так пориваюсь?

Та нащо ж я люблю вас так тужливо?

Невже мені не суджено дістатись

на ваші заповітні високості?

Нова збірка засвідчила, що її автор досяг творчої зрілості й прокладав дорогу дальшому розвитку української поезії в новому, ХХ столітті.

Для збірки характерні філософська заглибленість поетичного мислення, тяжіння поетеси до ліро-епосу і ліро-драми, драматичного монологу, перехід від вірша римованого до вільного, жанрова розмаїтість. Це були ознаки якісно нового для української поезії типу художньої творчості.

Саме у «Відгуках» найбільше відбився трагічний світогляд Лесі Українки. Бо, як кажуть мудрі, хто багато любить, той багато страждає.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.