Українська література - статті та реферати

Ідейно-естетична концепція збірки В. Стефаника «Дорога»

1901 року виходить третя збірка «Дорога». Тут ліричний струмінь набуває найяскравішого вияву як одна із рис індивідуального стилю письменника. Значний відступ від реалізму відчутний у своєрідній поетичній біографії «Дорога» та роком раніше написаній ліричній сповіді «Confiteor», що в переробленому вигляді була надрукована під назвою «Моє слово». Близькі до поезій в прозі вони були написані як листи-сповіді до дня народження Євгенії Калитовської. В автобіографічній присвяті «Серце» письменник про неї сказав: «Євгенія Калитовська — мій найвищий ідеал жінки». Познайомився він з нею і покохав її, коли вона була одружена і мала дітей. Неможливістю поєднати свої долі великою мірою зумовлений сумний тон цих творів.

У новелі «Моє слово» автор, вживаючи чорні фарби, показав себе великим самітником, якого ніхто не розуміє. Про факти свого життя письменник прагнув розповісти не звичайною мовою, а вдаючись до складних метафор. Не знайшовши співчуття в товаришів, які примирилися з панським кривдним світом, ліричний герой створив собі свій світ. Стефаник поетизував примхливий світ розбурханої уяви.

У творі «Дорога» основна увага приділяється показу тяжкої праці й жахливої долі трудящих. Горе ліричного героя — не лише особисте, а породжене горем народним. Він був радісним і щасливим, доки не пізнав страждань робітників і селян. Билинно-епічними рисами малює письменник трударів. Причини страждань героя насамперед — громадські. Особисті ж причини, зокрема смерть матері, тільки посилили гнітючий настрій.

Окремі новели присвячені мистецьким проблемам. Змістом їх стають ліричні роздуми Стефаника про мистецтво взагалі і про власну творчість, свій обов’язок. Порушуються також проблеми з життя міського пролетаріату.

У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану. Великий знавець селянської душі проникає в нові її глибини. У зображенні дійсності Стефаник йде здебільшого від реальних подій до внутрішніх психологічних процесів. Про попереднє життя героя він говорить скупо або зовсім не згадує. Подає тільки ті відомості, що мають безпосереднє відношення до зображуваного. Відправним пунктом стає настрій людини, який передує змістові подій. Стефаник виловлює з життя кульмінаційні події.

Тема матері і дитини, жертовності материнської, батьківської любові з’являється у письменника у життєвому переплетінні з іншими темами ще у ранніх збірках, проте найсильніше вона подається у новелі «Кленові листки». Тут автор підпорядковує народнопоетичний символ основному мотиву твору — возвеличенню материнської любові. В новелі «Похорон», описуючи похоронну процесію, письменник користується прийомом, до якого взагалі звертається тільки зрідка — прийомом нагнітання таких художніх деталей, які передають глибокий трагізм зображуваного.

Для творів першого періоду характерна одна закономірність. Так само, як після «Камінного хреста» зникає тема еміграції, так після «Кленових листів» зникає тема материнства. 1905 року вийшла четверта збірка «Моє слово». В ній була надрукована новела «Суд», яка завершує перший період творчості. Новелам «Моє слово» і «Дорога» характерне є використання символів, надзвичайна барвистість, швидка зміна у сприйманні героєм природи і предметів, мінливість і хаотичність настроїв і відчуттів цього героя, невиразність і розпливчастість його характеру.