Українська література - статті та реферати

Художня особливість прози Б. Антоненка-Давидовича («Смерть», «Останні два» та інші.)

Всі публікації щодо:
Антоненко-Давидович Борис

У повісті «Смерть» письменник прагне дослідити й показати «незбагненну» більшовицьку силу й джерела її утвердження. Своє ставлення до гострих проблем письменник виявляє через скрупульозний психологічний самоаналіз головного персонажу Костя Горбенка, який постійно перебуває в становищі дволикого Януса - думає і почуває одне, але партійний обов'язок та змушують чинити всупереч його почуванням, переконанням і національним почуттям. Зрештою, дійшовши висновку, що нове життя, «купується кров'ю», «добувається смертю», Кость вирішує стати «вольовим більшовиком», відкидає «к чорту всякі нерви й легкодухість». З нелюдською жорстокістю вбиває заручника… і стає йому від того «одразу порожньо всередині, навіть, по-особливому легко…». Постать Костя Горбенка та його драматична доля допомагає автору дослідити процес витравлення національної свідомості й гідності з людини, показати процес деградації українського інтелігента в безбатченка-яничара, який, в ім'я «світлого майбутнього», змушений зневажити своє минуле, зріктися свого народу і навіть батька й матері. Новела «Тук-тук» - глибоко психологічна. Складні психологічні колізії, зовнішня стриманість розповіді і величезна напруга почуттів характерні для новели. Це трагедія «дрібної людини», телеграфіста Василя Григоровича Гусятинського. Стара людина, що зрослась із своїм «Морзе». Революція перевернула все звичайне, знайоме. Все стало чуже, незрозуміле. Розвалилася сім'я. Прийшла українізація. А до всього того - старого любого «Морзе» змінили на «Клопфера». Він не може навчитися на «Клопфері». Герой покинутий. На його місце вже йдуть нові. Це приводить старого до розпуки й до смерті в морозну ніч.