Українська література - статті та реферати

М. Куліш «Народний Малахій»

Всі публікації щодо:
Куліш Микола

М. Куліш був творцем модерної драми українського відродження. П'єса «Народний Малахій» написана в неоромантичному стилi, який позначився на вчинках дійових осіб та їхній характеристиці. Проте твiр вiдображає реальний стан певної частини українцiв, розворушених революцiйними подiями. Соціалізм як «хвора мрія» стає провідною темою найвизначнішого Кулішевого твору - трагікомедії «Народний Малахій», але ця тема розкривається значно глибше, сягаючи філософських засад буття взагалі. Жанр п'єси сам автор визначив як «трагедійне», але з повним правом п'єсу можна вважати й антиутопією. Малахій, почувши «Інтернаціонал», побачивши перед очима «голубу даль соціалізму», забуває про родину, про себе самого та вирушає до Москви із проектом «негайної реформи людини» і України. Напівшизофренічним видається образ Малахія - він направляє віруючу селянку до «Нового Єрусалиму» (тобто до Москви, до мавзолею), агітує за свої погляди усюди, куди потрапляє, не розчулюється навіть тоді, коли його дочка задля порятунку батька доходить спочатку до проституції, а потім і до самогубства. Божевільним є не Малахій; а той ідеологічний фанатизм, що здатний штучно та всупереч її власному бажанню реформувати людину. Саме цей фанатизм призводить до трагедій. Трагедія фанатизму «малахіанства» полягає в тому, що, прагнучи до фальшивого, він несе у світ тільки зло: закінчує життя самогубством єдина істота, яка любила Малахія, - його донька Любуня, «зреформована» Оля, яка повірила «голубій мрії» про своє щастя йде в дім розпусти. Але сам Малахій свого сатанізму не відчуває, він уявляє себе всесвітнім месією. Загалом п'єса тяжіє до реалізму в зображенні подій та орієнтована на стару драматургічну школу через використання старосвітського гумору, проте в ній можна виділити певні модерністські риси: по-перше, модерністський сюжет із неоромантичною колізією зіткнення ідеалістичних уявлень з реальністю - історія божевілля, втрати зв'язку з дійсністю; по-друге, синкретизм мистецьких засобів - спроба запровадження в драматичний твір музики як органічної складової; по-третє, напрочуд емоційно та функціонально насичена мова не тільки персонажів, а й автора (ремарки у п'єсі слугують для ліризації та епізації подій, часто вони мають оцінний характер та складно реалізуються у постановках). Ці риси дозволяють назвати. Центральний персонаж п'єси - Малахій Минович Стаканчик - постає в таких номінативних іпостасях, як «помазаний народний нарком», «нарком без портфеля», «народний нарком Малахій», «Нармах», «Нармахнар», «Малахій Перший», «Всесвітній Пастух». Ім'я - його органічне і набуте за різних умов і ситуацій, що постають на його шляху, - цікаве можливістю різноманітного прочитання і пояснення.