Українська література - статті та реферати

І. Дніпровський «Яблуневий полон»

«Яблуневий полон» (1926) - твір про громадянську війну та долю людини в цій війні. Час дії - 1918-1919 роки. Місце - степова частина України, один з численних поміщицьких маєтків. Художня ситуація: радянський полк на чолі з командиром Зиновієм та його братом -комісаром Артемом Сатаною, втікаючи після тяжкого бою від денікінців, потрапляє до українського війська. Аби уникнути розгрому, Зиновій перевдягає своїх бійців і видає полк за одне із з'єднань війська УНР. Перебуваючи у ситуації вимушеного іncognito, Зиновій закохується в панянку Іву. «Кохання і революція» - це тема, і той аспект, у якому Дніпровський її розробив, відсутній у інших авторів. Він поставив питання про право на щастя, на особисте життя в складних історичних умовах, стверджує необхідність дати людині можливість вільного вибору на користь почуття чи обов'язку командира. У центрі уваги автора - трагедія особистості, котра переживає душевне роздвоєння через неможливість гармонійного поєднання особистого й суспільного. Ця принципова неспроможність позбутися людського в собі й визначила трагічний фінал твору - божевілля Зиновія. Така розв'язка викликала обурення тогочасної критики, адже «романтизувала зраду командира», викликала співчуття до нього. У результаті з'явився інший фінал - вбивство Зиновія його братом Артемом Сатаною як акт звершення «пролетарського правосуддя». У драмі стверджується думка про принципову неможливість повноцінного вияву особистості в тоталітарному суспільстві. В умовах революції для людини є тільки два шляхи: або стати «автоматом для запровадження революційного насильства» (Сатана, Матрос, Таня) байдужість, «залізність», або стати жертвою цього насильства (Іва та Зиновій). Проблеми драми: 1) деструкції людської особистості, захопленої виром суспільно-політичних процесів XX ст.

2) етики боротьби за ідею (персонажі-антиподи Зиновій та Артем).

Драматург рішуче заперечує кровопролиття, показуючи як «червоний терор» породжує ланцюг для помсти: Артем і Зиновій карають на смерть на очах Ярославни її чоловіка - начальника станції, остання стає контррозвідницею у війську УНР і шукає вбивців свого чоловіка, аби помститися; у вир протистояння втягуються все ширші маси населення, гинуть непричетні до цих злочинів люди. І немає сили, котра могла б зупинити безглузде братовбивство. Загибель Зиновія та Іви знаменує крах гуманізму. Письменник також змальовує соціально-історичне тло епохи (процес боротьби за владу в Україні в 1918-1919 рр.) Три сили у драмі прагнуть до встановлення неподільного правління: більшовики, свідомі українці, котрі мріють про власну державу, та денікінці.