Українська література - статті та реферати

М. Хвильовий Збірка «Сині етюди»

У «Синіх етюдах» Микола Хвильовий відходить від традиційних канонів української наративної прози («Я не хочу бути зв'язаним. Я хочу творити по-новому»), від послідовного викладу подій й звертається до уривчастості художнього часу і простору, які були характерними для модерної літератури. Застосувавши такий прийом, автор досягає сильних емоційних ефектів, залежності читача від тексту, який слідкує за подіями і намагається не випустити з уваги жодної деталі. Основу побудови імпресіоністичного твору становить не естетика чи розвиток подій, не сюжет, а «організація ліричних компонентів - емоцій і вражень». Центральне місце у творчості - проблема людини (мірило усього сущого, людина зображується у стосунках з революцією та історією). Серед усієї людської маси письменник виокремлює, найперше, людську індивідуальність, яка прагне втілити високі, а подекуди і недосяжні мрії і поривання в реальність. Виступивши як неоромантик, М. Хвильовий наповнив свої новели революційною стихією, героїко-романтичним пафосом. У «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», він оспівав творців революції в усій їх життєвій виразності й конкретності, бо на той час ще не розумів ілюзорності, неправдоподібності намріяних ідеалів, тієї нищівної сили, під владу якої потрапив і сам. Тому тут переважає патетика щоденного героїзму, безпосередність вражень, святковість настрою. Герої-революціонери постають швидше як символічні узагальнення, ніж індивідуалізовані характери. Але, не зрікаючись свого натхненного ідеалу, письменник одночасно бачить трагізм і приреченість життя. Також письменник вдаючись до психологічного аналізу, протиставляє романтичне піднесення революції та її будні. Романтика М.Хвильового фіксує всі протиріччя реального існування. Вимальовується проблема розбіжності мрії та дійсності, що надалі стає головною в естетиці активного романтизму письменника. Отже, неоромантична, лірико-імпресіоністична проза збірки «Сині етюди» є етапом становлення стилю «романтики вітаїзму». Змінилися й світоглядні орієнтири письменника: домінуючим стає мотив повної зневіри в ідеях «загірної комуни», краху романтичних ілюзій.