Українська література - статті та реферати

А. Любченко «Вертеп»

Одним із найпомітніших явищ ваплітянської прози, а також і творчості Аркадія Любченка 20-х років стала лірична повість у новелах - «Вертеп». Тут письменник спробував філософськи осмислити соціальні процеси в країні після буремних визвольних змагань, синтезувати естетику романтики вітаїзму зі світоглядом нової людини. В цьому невеличкому за обсягом творі А. Любченко зміг передати дух епохи в єдиному і множинному, розгорнув ідею часу й простору як континуум вічного у змінному, взаємодії активного і пасивного способів екзистенції. Із новели в новелу пере ходить мотив життя і смерті, набираючи щораз нового звучання, нової інтерпретації, філософського тлумачення. А. Любченко будує «Вертеп» з одинадцяти фрагментів (умовно - новел), на перший погляд, ніби тематично й сюжетно не зв'язаних між собою. Ці новели великою мірою самодостатні й динамічні, як кінокадри, завдяки чому витворюється панорамне полотно досить широкого ідейного плану. Слід зазначити, що попри свою назву, повість не має звичної вертикальної вертепної структури, її побудова нагадує радше горизонтальну тривимірну сценографію: посередині - кімната, простір, що його займає оповідач; з правого боку - вікно, з якого видно цвинтар, з другого боку - ліве вікно, що виходить на місто. У першій новелі читач-глядач запрошується до гри, правила якої викладаються тут же. Отож, коли перша новела є «словом», що пояснює специфіку дійства, визначником тем повісті, то «Соло неприкаяної лірики» - це зачин, засновок власне дійства. «Вертепна» дія починається із третьої новели «Мелодрама», в якій відбувається локалізація місця і часу дії. Кімната, де знаходиться спостерігач, котрий водночас є і всевідаючим оповідачем, розташована на другому поверсі, з її правого вікна видно цвинтар. Вашу увагу привертають фанфари - похорон, звідси - відповідний музичний супровід. Взагалі майже кожна новела «Вертепу» відтінена певною музичною темою. Цвинтар, де відбувається дія, існує як частина декорації, це царство мертвих є невід'ємною складовою «Вашого» життя, воно настільки звичне для «Вас», що «Ви» його не помічаєте, бо сприймаєте смерть як природне явище. Смерть і життя - одна із провідних, наскрізних тем «Вертепу». Остання новела дійства «Найменням - Жінка» - ми знову повертаємося в цю конкретну весну, до того ж самого вікна, з якого видно цвинтар, бачимо жінку біля могили, яка вже не сама, на чому робиться наголос. Себто закони природи, сталий колообіг пір року поширюється у «Вертепі» і на людське життя.