Українська література - статті та реферати

Художні засоби змалювання характерів у драматичних творах М. Куліша

Всі публікації щодо:
Куліш Микола

Творчість М Куліша - це багатогранне зображення побуту, психології, соціально-культурних процесів, інтелектуальної динаміки, світоглядних тенденцій в Україні перших десятиліть XX ст. У характерах персонажів М Куліша узагальнено типові «больові точки» свого часу. Його герої помирають від голоду, розділені ходом історії на «багатих» і «бідних»: будують комуну, тягнучись до світла життя; перетворюються з учорашніх незаможників на адміністраторів-бюрократів: переймаються національними проблемами й питаннями, грають у кохання й виконують у житті рольові партії; змінюють не тільки власне прізвище, але й своє національне єство, прагнучи просування в кар'єрі; кохають і залишаються нещасними у своєму коханні, пристосовуються до нових умов і бунтують проти конформізму: шукають смисл свого й загальнолюдського існування; божеволіють і кінчають життя самогубством; зраджують, зневірюються та знаходять у собі сили протистояти трагічним перипетіям долі; розмірковують над соціально-духовною долею України та світу. Куліш був живописцем характерів в українській драматургії. Працюючи над п'єсою, він прагнув намалювати живий, колоритний, типовий, концептуальний, до нього не відкритий художній образ. Для цього митець ретельно вивчав життя, часто мандрував - їздив, ходив пішки Україною, намагаючись побачити й почути, чим живуть люди, про що думають, як розмовляють, чого прагнуть. Кулішеві характери й колізії рельєфні, колоритні, різноманітні, трагедійно загострені, художні реалії узагальнені у своїй гротескності й пародійній епатажності, його драмам і трагедіям властива настанова на глибинність інтелектуальних і філософських пошуків, п'єси відрізняються орієнтацією на поєднання ліричного й соціального, символічного й алегоричного, інтимно-особистісного й масштабно-людського. Найважливішою рисою таланту Миколи Куліша є трагедійність світобачення, яке поступово перетворювалося на трагікомічне, трагіфарсове, що визначає тип сучасної культури взагалі. Утопізм мислення людини XX ст. як неодмінна риса будь-якого соціально-політичного руху. Завжди існує можливість трагедійного там, де панує міфічна, релігійна свідомість, що твердить, ніби зло може бути усунене шляхом будь-яких реформ чи революцій економічних, політичних, соціальних. Згубність, трагедійність ідейного фанатизму будь-якого гатунку. Немає у світі такої ідеї, що була б рівноцінною людському життю.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.