Українська література - статті та реферати

М. Куліш «97»

Всі публікації щодо:
Куліш Микола

Сюжет твору являє собою фрагменти побутового життя українського села під час голоду в Україні 1921 - 1922 років. У п'єсі немає визначної глобальної дії. Перед читачем проходять картини «в сіреньких рамцях злиденного, вбогого, та ще й поруйнованого голодом життя. Немає тут пафосу, блискучих бойових лозунгів… Ворожа сила - куркулі і голод - давить людей, валяє на смерть». Так написав у своєму листі до друзів М. Куліш. У трагедії «97» відтворено боротьбу незаможників з голодом, їх всього 97, але вони ідуть до кінця. Показано реалістичне відтворення героїчної боротьби найбіднішого українського селянства за життя в умовах голоду і розрухи після закінчення громадянської війни. Твір вражає суворою і глибокою правдивістю, події розгортаються кількома сюжетними лініями. Стрижнем сюжету є протистояння двох антагоністичних таборів - незаможників і куркулів. Центральний персонаж твору - Мусій Копистка - простий трудівник, розумна, обачна людина, тверда, як криця. Колишній наймит, він пройшов нелегку життєву школу, хоч був неписьменний, але умів мислити просто і мудро: «Не помрем, братухо, а коли й помрем, то не всі». Активна роль у розвитку подій твору відведена Серьозі Смику, який викриває зрадництво і продажність секретаря сільради Панька, їде в місто з проханням надіслати комісію, привозить обмінений на коштовності хліб, однак помирає, не побачивши нового врожаю. Цікаво виписана династія Стоножок: дід Юхим - Іван - Вася, образи, що набувають символічного звучання (минуле, сучасне, майбутнє). З цілої родини Стоножок живим залишається лише Вася, стає секретарем ревкому, уникає разом з Мусієм Кописткою смерті завдяки приїзду продармійця з хлібом. Окремо автор виводить образи Рибальчанських куркулів Гирі та Годованого, які намагаються провокаціями та підкупами підірвати авторитет місцевої влади. За жанром п'єса «97 соціально-побутова драма, в якій рушійною силою суспільних подій виступає знедолений, але не скорений народ. Мова персонажів ніби вихоплена з уст простого люду, яскраво індивідуалізована.