Українська література - статті та реферати

В. Підмогильний «Місто»

Всі публікації щодо:
Підмогильний Валер’ян

«Місто» - перший урбаністичний роман 1927 р в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.

Головний герой - Степан Радченко, який приїхав до Києва, щоб вступити до університету. він планує повернутись після навчання до свого села і «привезти туди нове життя». Роман починається реченням: «Здавалось, далі пливти нема куди». Спочатку він почуває себе в місті безвартісним. його дратує одяг та поведінка жінок, метушня. Потроху місто починає йому подобатись. герой змінює свій одяг, своє оточення і своє ім'я (на Стефан). Він «зрікається минулого швидше, ніж воно стає минулим». Література стає найкращим способом заробітку та асимілювання з міщанами. Він стає масовістом. За рік перебування у Києві Степан став відомим письменником, обійняв престижну посаду. Але Радченко відчуває самотність, часто у спогадах по­вертається в минуле, хоча розуміє, що вороття немає. Автор подає героя й через любовні пригоди. Степан спочатку зустрічається з односельчанкою Надійкою, далі - з міщанкою Мусінькою, потім - з міською дівчиною Зоською, а наприкінці роману знайомиться з балериною Ритою. Жінки - це певні етапи розвитку Степана. Вони - «талісман його успіху, по суті його жертва». Надійка - це уособлення його зв'язку з селом; Мусінька - пошук опори у великому місті; Зоська допомагає адаптуватися у місті; Рита - усвідомлення досягнутого, могутності, перемоги. В «Місті» присутнє нехтування моральними засадами та людськими прагненнями і емоціями («Щастя-недуга душевної короткозорості» Герой Підмогильного відверто кепкує з усіх високих почуттів («Золотий вік кохання минув»). Герої Підмогильного страждають від роздвоєності між душею (розумом, інтелектуальною сферою) і тілом, статевим потягом. Обов'язок і відповідальність це нові слова в лексиконі Степана Радченка. Вони приводять з собою думки про право на жорстокість. Степан змінює думку про критика Світозарова, який був божеством, а після того, як не прочитав його твір, став слимаком, якого Степан міг вдарити і тягти по підлозі його випещене тіло. Це роман про вину, якої не можна уникнути, бо вона - закон життя; про кару, яку так само несе життя; і про нагороду, що приносить солодкість у гіркоту життя і робить людину людиною. Закінчується роман на тому, як він почуває себе переможцем і частиною скореного урбаністичного світу. Радченко дивиться на місто, яке покірно лежить внизу «хвилястими брилами скель». Урбаністична проблематика, порушує філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. Фінал роману «Місто» відкритий, адже Степан пише повість про людей.