Українська література - статті та реферати

«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм» О. Довженка

«Щоденник» О. П. Довженка - важливий документ доби. Фактично це окремо зроблені записи, розташовані в хронологічному порядку. Але прочитані разом, вони становлять один із різновидів мемуарної літератури, тобто теж є літературним твором. У ньому практично немає згадок про особисте життя, про почуття, немає жодних побутових деталей. Усі думки і помисли Довженка спрямовані на те, як допомогти своєму народові у трагічний час, як застерегти його від помилок. Письменник гнівно засуджує тоталітарну систему, яка виховувала кар'єристів і підлабузників, людей підозрілих і недовірливих, що відмовляються мислити самостійно й у всьому вбачають підступи «класових ворогів, ворожої ідеології». Жити в такій атмосфері творчій, мислячій людині важко, а то й нестерпно. Тому, очевидно, найпершими товаришами і розрадою були у Довженка папір та перо. Уже в перші роки війни письменник турбується про те, що і як стане писати наша література про цей період. Він боїться, що настане пошесть на «побутово-описове чтиво», а «народу треба показати його зсередини, в його стражданнях, в його сумнівах, в його боротьбі, оновленні і показати йому шляхи і перспективи. Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало на його долю стільки на одне покоління, що вистачило б на десять колін... «Можна казати про великий гуманізм автора, його налаштованість на добро, а не на зло чи на ненависть, помсту: «Треба жити чимось добрим. Ви нам про добре напишіть та на учіть нас доброму і красивому». Ще одна наскрізна ідея, що проходить у «Щоденнику», - національна. Довженко хоче написати про те, як народ втрачав (і втрачає) свою інтелектуальну верхівку, що працювала на користь різних культур - російської, польської, - а свій народ залишала темним і немічним на фоні передової культури. Митець з болем згадує про занедбані пам'ятки старовини, розбазарювання Києво-Печерської лаври, занепад музеїв, про витравлювання всього українського в інститутах. Героїзм, безсмертя народу, - ще одна наскрізна тема «Щоденника». І вона показана не лише в безприкладних подвигах наших воїнів, а і в героїчних вчинках усього народу - від дітей до старих дідів. Це розповідь про хлопчика Тараса, який застрелив німецького офіцера, крав у окупантів зброю; про дідів-перевізників, що потопили човна із загарбниками і втонули самі; про мужніх матросів, яких роздягненими в лютий мороз вели в Києві на розстріл, а вони співали пісню і зневажали смерть. Довженко вимушений постійно жити в Москві.. Він страшенно сумує за Києвом, рідною землею. Про це пише в «Щоденнику». Що стосується художніх особливостей «Щоденника», то вони включають в себе всі ознаки цього різновиду мемуарної літератури. Це фрагментарність, повтори, звернення, емоційно-оціночні вислови. Стиль суворо-реалістичний, часом романтично-піднесений чи іронічно-саркастичний.