Українська література - статті та реферати

Є. Маланюк «Варязька балада»

Всі публікації щодо:
Маланюк Євген

Творчість Євгена Маланюка - різноманітна й різнобарвна. Більшу частину свого життя Є. Маланюк прожив за межами держави, однак Україна, українська держава були єдиною (мрією) метою. її образ, образ народу, що довгі роки виборював свою волю, відтворено в багатьох поезіях, епічних творах з позиції суб'єктивного аналізу історії та вироблення на його основі перспективної моделі. У шедеврі своєї поезії «Варязька балада» учорашній солдат, досить організована й порядна людина, що вболівала всім серцем за долю Батьківщини, акцентує увагу на далекому минулому рідного краю. Осмислення історії сповнює його душу відчаєм, роздумами над тим, чому Україна втратила свою неповторність, чому варязька сталь і візантійська мідь не знаменують її державності, як це було в княжі часи. Поет звертається до приспаного сумління земляків: Необорима сонячна загладь - Віки, віки - одна блакитна мить! Куди ж поділа, степова Елладо. Свій гарт, свою одностайність, свою мрію про світле майбутнє. Маланюк не ідеалізував Україну, її народ; він зробив загострену спробу виділити в ній два полюси - велич і падіння, зумовлені крайнощами українського менталітету, і подолати суперечність з метою пробудження свідомості народу в ситуації боротьби та страждання. Маланюк зазначав, що розбуркати народ, зрушити його національну свідомість можна лише за умов, коли ми навчалися критично оцінювати минуле й сучасне, не ідеалізуючи їх, будемо відокремлювати в історичному досвіді позитивне й негативне, величне й потворне та ганебне. Український народ повинен подолати рабську покору, почуття меншовартості, забитості, бо він «ходить по родючій і благословенній землі». Витоком духовної слабкості народу вбачав у геополітичному становищі України, в історичних помилках, в самому складі буття недержавної нації. Йому здалося, що навіть степові простори збуджуючи емоційність, розслабляють дух нації, підточують його силу. Виявляючи негативи минулого, автор шукає моделі майбутнього і висловлює віру в те, що з часом Україна стане новою Елладою, «...її прекрасне піднесення, лагідна вдача народу, його музичний хист, плодюча земля - колись збудиться». Повірмо словам поета, докладімо зусиль для побудови майбутнього.