Українська література - статті та реферати

Особистість і Україна у творчості Є. Маланюка

Всі публікації щодо:
Маланюк Євген

Творчість Євгена Маланюка - це виклик тим українцям, хто забув про свої вільні корені, хто не хоче знову відчути свободу. Ліричний герой Євгена Маланюка вірить у своїх сучасників. Він має надію, що вони, ті, хто «зродився з хвиль злото-синіх вібрацій», хто звик працювати на своїй вільній землі, не віддадуть її на поталу різноманітним попихачам, зможуть її захистити. Ліричний герой Євгена Маланюка прагне бути схожим на нашого Кобзаря, на великого поета і разом з тим вільнолюбну людину, навіть людину-бунтаря. Здається, і вірші самого Євгена Маланюка - це своєрідний бунт проти поневолення особистості, поневолення рідної землі. Здається, і вірші самого Євгена Маланюка - це своєрідний бунт проти поневолення особистості, поневолення рідної землі. Його світогляд і світопізнання зростає разом з долею рідного народу. І мудрість його стає врівноваженою і виваженою мудрістю рідного слова. Тому в пізній творчості поета реалізується таке символічне втілення образу України: Вона - Мати, Ти - син. Образ Батьківщини у творчості Євгена Маланюка неоднозначний і таємний. Як люблячий син, він бачить тільки найкраще в ній - співучу далеч степів, красу жінки, незнищенність: Степова Еллада, як називає Україну поет, асоціюється з багатющою культурою Давньої Греції. Саме таку культуру, такий потенціал вбачає Є. Маланюк у рідному краєві. «Блакитним мітом в золотім полудневім меду» стала для нього Україна, про який тільки можна мріяти і ніколи - досягти. Та мабуть, не менше виявляє себе сином своєї землі поет, коли в його віршах з'являються жахливі звинувачення на адресу України, коли називає він її «божевільною Офелією», «степовою бранкою», «коханкою ханів і царів», «розпустою». Так, ніколи не вистачало нашій землі державної руки, тому з гіркотою згадуючи минуле, запитує Євген Маланюк, «куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь?». Незважаючи на докори й образливі епітети, з поезій письменника перед нами постає безмежна краса української землі з давнини й до сьогодні. Має Україна сили побудувати вільне майбутнє, бо в її «древнім тілі - весна». І через муки та страждання прийде вона до справжньої вимріяної поетом незалежності.