Українська література - статті та реферати

Принципи творення характерів у кіноповістях і кінооповіданнях О. Довженка

Серед різноманітних засобів творення художнього образу найбільшого значення О. Довженко надавав єдності мислення і почуття та пов'язаним з ними прийомам типізації, символізації, контрастів, художніх паралелей, порівняння тощо. Адже цілісний образ, «фігуру у весь зріст», за словами дослідника, неможливо створити звичайним складанням відповідних частин («психологічного анатомування»), він може виникнути виключно завдяки системному, цілісному художньому мисленню і почуттю митця, причому мисленню образами. Народ у кіноповістях Довженка постає як простий і щирий в будь-яких своїх пориваннях, відкритий у своїх життєвих реакціях, здатний до чистої міфологічності світосприйняття. Часто віра сприймається людиною чисто інтуїтивно, на основі не інтелектуального, а відчуттєвого сприйняття. Довженко через своїх героїв відтворює дійсність, використовується художнє узагальнення, проникнення в суть явищ, що зображаються, здійснюється через розкриття їх індивідуальних, конкретно-чуттєвих особливостей. Індивідуальне в мистецтві виступає не як одиничний факт, а як засіб розкриття загального, тому індивідуалізація - це елемент художньої типізації. Так, на прикладі кіноповісті «Зачарована Десна», можна зауважити, що образ природи розкривається читачеві через образ малого Сашка. Спостережливий, наділений почуттям прекрасного, хлопчик Щоліта бачив, якими барвами вигравав город. Дитяча пам'ять вбирала ті кольори й запахи у свою чутливу душу. Невтомною трудівницею була й мати, яка любила «саджати що-небудь у землю, щоб проізростало». Дід Семен «пахнув... теплою землею і трохи млином», мав сухі натруджені руки, якими вмів ловити линів без всяких рибальських приладь. Особливо захоплювався Сашко роботою дядька Самійла - косаря. Він «орудував косою, як добрий маляр пензлем, - легко і вправно. Коли б його пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю...». То ж недаремно в ранньому дитинстві для Олександра Петровича Довженка найкращою музикою була музика праці: «Коли тихого вечора, десь перед Петром і Павлом, починав наш батько клепати косу під хатою в саду, ото й була для мене найчарівніша музика». Таким чином через певні риси героїв Довженко характеризує цілий народ, не вдається до поглибленого опису, а чіткими характеристиками, фразами героїв наділяє їх певною гіперболізованою рисою.