Українська література - статті та реферати

Творчість П. Тичини періоду Другої світової війни

Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Поезія Тичини періоду Другої світової війни теж воювала, мстила, ненавиділа, мобілізовувала, окриляла. Назва книги «Перемагать і жить!» - влучне визначення помислів і дій народу в роки війни: подолати ненависного ворога, жити й процвітати нашій Батьківщині! Гнів і ненависть, ніжність і ліричність, філософська заглибленість у проблеми життя і смерті, наступальна сила слова - ознаки творчості П. Тичини періоду війни. У вірші «Весна» контрастно зіставляється краса весняного квітування і страхіття ворожої окупації. Погойдування березових хрусталиків нагадує повішених, живцем прибитих на хрест людей. Жертви фашизму кличуть до помсти над ворогом. Смерті й руїні поет протиставляє життєву активність творця. Завжди треба пам'ятати про свій обов'язок перед Вітчизною, перед історією. Ворог буде переможений, життя здолає смерть. Високопатріотичний вірш «Матері забуть не можу» побудований як переклик сина з матір'ю Україною. Але Вітчизна не здається. Крізь відстань поетові з'являється образ Батьківщини. Звертаючись до метафоричних образів, автор відтворює психологічний стан людини сміливої, сильної духом, людини, яка готова стати до бою за честь Вітчизни. Вершиною творчих досягнень Тичини періоду Другої світової війни стали поема «Похорон друга» та вірш «Я утверждаюсь». «Похорон друга» - філософська поема, поема-реквієм, явище в літературі незвичайне і формою, і змістом. Своєрідна побудова її дала змогу поетові поєднати індивідуальне із загальнонародним, широкий філософський розмах думки з конкретними реалістичними описами. Це монументальний твір, у якому було синтезовано найсокровенніші почуття, що переповняли кожного патріота. Багатоплановість, поліфонічність звучання оповіді про захисника Вітчизни, котрий недожив, недолюбив, філософські роздуми про смерть та безсмертя, майстерність зображення, ритмічна розмаїтість - ці якості забезпечили невмирущість твору. Поема «Похорон друга» наснажена високим гуманістичним пафосом, у ній на повний голос звучить мотив унікальної цінності життя кожної людини і водночас підноситься гімн безсмертю народу. Народ безсмертний, і безсмертні герої, що впали за його свободу. В поемі утверджується ідея невмирущості народу, вічного торжества життя. Переживши глибоку душевну кризу, коли Тичина у 20-30-х роках боровся із власним талантом, точніше намагався пристосувати його до драматичних умов того часу, поет зігнувся під ворожою тоталітарною системою. У період смертельної боротьби проти фашизму талант поета знову засяяв, бо з'явилася змога виявити справжні почуття. У збірці віршів «Я утвержаюсь», створеній у ці буремні роки, читачі знову пізнавали генія. Цим Тичина довів, що поет може творити тільки тоді, коли вільний.