Українська література - статті та реферати

Українська література в роки Другої світової війни

Всі публікації щодо:
Історія літератури

Українська література в четверте десятиліття XX століття увійшла фізично знекровленою, естетично збідненою і морально розгубленою. Десятки найталановитіших митців було репресовано й знищено. Ті, що врятувалися еміграцією (Ю. Клен, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка), фактично опинилися поза вітчизняним літературним процесом. Друга світова війна «вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії». (Моренець В.) Поезія першою з-поміж інших літературних жанрів стала виразником народного духу в один із найтяжчих періодів нашої історії. І кров, і сльози народу закарбувалися в слові, яке кликало до бою, вселяло віру і надію в перемогу над ворогом. Поезія була відвертою і щирою, зрікалася шаблонних фраз і хвалебних од країні Рад. Розвинулися всі жанри поезії, збагатилися виражальні засоби, розкрилися нові проблемні обшири. За чотири роки війни українська поезія пройшла шлях від Москви до Берліна.Поети старшого покоління - П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра - творили в евакуації, виступали перед народом у пресі, на радіо, молодші - І. Нехода, Л. Дмитерко, П. Дорошко, М. Шеремет, В. Швець - воювали і писали на фронті, М. Шпак - у підпіллі, П. Воронько - у партизанському загоні, О. Теліга, О. Ольжич - у лавах національного підпілля. Багато талановитих митців не повернулися з війни (О. Гаврилюк, К. Герасименко, М. Шпак та ін.). У перші дні війни поезія звертається до народу з клятвою і закликом, бойовим маршем і похідною піснею. Всенародного звучання набувають «Клятва» М. Бажана («Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою німецьких катів!»), поезія П. Тичини («За все ми відплатим тобі»), М. Рильського («За землю рідну»), В. Сосюри («Ми переможемо»), Л. Первомайського («Я зростав на оцій непокірній землі»).До скарбниці української лірики 1941 року увійшли вірші В. Сосюри, «Слово про рідну матір» і «Україні» М. Рильського, «Земля» Л. Первомайського, «Україно моя» А. Малишка. Набули популярності вірші-листи, адресовані воїнам, землякам, співвітчизникам («Лист до земляків» В. Сосюри, «Відповідь бійцям на фронт» П. Тичини, «Летіть, орли» М. Бажана). Одним із вершинних надбань жанру ліро-епосу стала лірико-філософська поема П. Тичини «Похорон друга» (1942), «Жага» та «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Мій син» В. Сосюри, «Полонянка» А. Малишка. Українська поезія у період Другої світової війни зафіксувала процес гуманізації суспільної свідомості, загальмований новими репресіями сталінської системи одразу по війні. До високохудожніх здобутків української прози 1941-1945 рр. належить тогочасний доробок О. Довженка. Такі оповідання, як «Ніч перед боєм», «Мати», повість «Україна в огні», «Повість полум'яних літ» засвідчили, що в особі О. Довженка вітчизняна література здобувала найсокровенніші уроки, винесені країною із поєдинку з фашизмом. Письменник уперше і відкрито заговорив про ціну тої трагедії, що її пережив народ. Особливістю літератури 40-х років є те, що в неї влилося молоде фронтове покоління - люди, обпалені боями, сповнені бажання розповісти про пережите і навіки закарбоване в серці. Так, серед поетичних книг другої половини 40-х років поряд із тими, що належали старшим і досвідченим майстрам пера («Мости» М. Рильського, «І рости, і діяти» П. Тичини, «Зелений світ» В. Сосюри, «Англійські враження» М. Бажана, «Молодість брата» Л. Первомайського), - збірки поетів-фронтовиків П. Воронька, В. Швеця, О. Підсухи, Я. Шпорти, П. Дорошенка, Д. Білоуса. Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія О. Гончара «Прапороносці». У другій половині 40-х років українська проза широко відображає героїку відбудови і прагне правдивіше окреслити головну постать тої напруженої доби - людину-сучасника, що самовіддано працює в місті чи селі. Велику увагу критики й читачів у повоєнний час привернули перша і друга книги роману-хроніки М. Стельмаха «Велика рідня», «На нашій землі», «Великі перелоги», роман «Хліб і сіль». Твори О. Довженка - «Зачарована Десна» (1956), «Повість полум'яних літ» (1957), «Поема про море» (1957) - цілісна ліро-епічна, героїко-романтична панорама життя українського народу XX ст. Ще одним яскравим твором є «Мати» Довженка. Дві лінії. Перша: людські, навіть материнські почуття в жінки, яка втратила через війну двох своїх синів, до двох ранених бійців. І друга: почуття патріотизму. Бо жінка ховала наших бійців від німців. І не виказала ворогові хлопців, не пошкодувавши свого життя. Проте, як жилося людям після війни, бачимо в «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника. Автор говорить, що сім'я Павла жила в половині хати, бо іншу половину знесло бомбою.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.