Українська література - статті та реферати

Сюрреалізм в українській поезії ХХ ст.

Сюрреалізм — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Надреалізм — літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, на початку 20 століття головним чином у Франції. В історії літератури неодноразово траплялися випадки, коли певний стиль реалізувався у творчій практиці, а вже потім знаходив відповідне аналітичне осмислення, висвітлювався в адекватному конкретно-історичному просторі письменства. Так було з експресіонізмом В.Стефаника чи кларнетизмом П. Тичини. Аналогічна ситуація спостерігається і з сюрреалізмом, активно освоюваним Б.-І. Антоничем, О. Зуєвським, представниками Нью-Йоркської групи чи Київської школи. Національний варіант стилю спорадично фіксований у літературній критиці, яка намагалася виявити його основні параметри та функціональні властивості, простежити його динаміку в контексті українського модернізму на прикладі неординарної лірики різних поетів. Представники українського поетичного сюрреалізму — Е. Андієвська, О. Зуєвський, Б.-І. Антонича та М. Воробйова —творчість яких перебуває перебуває у стадії становлення й розвитку. Пропонує розглянути сюрреалізм на основі творчості Е. Андієвської : Лірику і «малу прозу» Е. Андієвської найдоцільніше розглядати поруч з образотворчим доробком (як у більшості випадків «симфонічності»-полігістерства сюрреалістів), що дає змогу спостерегти «подібності синтаксичних засобів у поетиці (еліпси і тире) до формотворчих знадібок у малярстві (округлі форми, чайки)», виявити улюблені (повторювані) сюжети і навіть паралелі у часопросторовій орґанізації вербального і візуального текстів. Обидва доробки Андієвської апелюють до наївно дитячого світосприйняття, в якому уявне, сновидне і реальне, взаємоперетікаючи, утворюють по-своєму упорядкований світ. Сюреалістичні мотиви можна і побачити і в творі «Джалапіта»,в якому переплітається сновидіння та реальність, нагадує та показує усю глибину уяви людини.