Українська література - статті та реферати

Схарактеризуйте літературну творчість В. Домонтовича: жанри, теми, стиль

Всі публікації щодо:
Петров Віктор

Творчість Biктоpa Петрова, відомого також за псевдонімами В. Домонтовича i В. Бера, залишається ще маловідомою, не осягнутою. Він паралельно прожив декілька зовсім відмінних життів, які не лише не перетиналися між собою, а немовби заперечували одне одного. Одним з улюблених його жанрів була романізована біографія («Аліна i Костомаров», «Франсуа Війон», «Самотній мандрівник» «Романи Куліша», а також біографічні оповідання про польського поета й мандрівника Вацлава Ржевуського, австрійського поета-символіста Райнера, Рільке та інших.). Віктор Петров був близьким до групи неокласиків в 20-ті роки. Саме в цей час він написав більшість своїх художніх творів під псевдонімом В. Домонтовича. Твори Петрова в багатьох аспектах перекликаються з ідеями екзистенціалістів. При тому, що Петров був агентом НКВС-КДБ жоден з його літературних творів не був написаний у стилі соціалістичного реалізму. Петров був близьким з багатьма відомими письменниками та науковцями свого часу: Максимом Рильським, Миколою Зеровим, Юрієм Шевельовим та Михайлом Брайчевським. Три його біографічні повісті - про Марка Вовчка, Вінсента Ван-Гога і Франсуа Війона - залишились незакінченими. В центрі всіх його творів — головним чином приватне життя їх героїв. Він ставить за мету показати, як кохання виявляє особистісні риси цих видатних діячів культури, без яких їх образ був би неповним. Кілька художніх творів В. Домонтовича присвячено зображенню українського суспільства 20-х - початку 30-х років. Зокрема, в повісті «Без грунту», де подано художній зріз культурного життя дореволюційного Катеринослава, за деякими персонажами вгадуються реальні постаті Дмитра Яворницького, Миколи Філянського, Миколи Реріха. Спогади про неокласиків, серед яких В. Петров був єдиним прозаїком, та інших відомих діячів культури 20-х років стали темою нарисів В. Домонтовича «Болотняна лукроза». Всього він написав 5 повістей і близько 30 оповідань, новел, есе. Автор статей про Г. Сковороду, М. Гоголя, Т. Шевченка оповідань «Доктор Серафікус», «Без грунту», «Дівчинка з медведиком». Написав праці з етнографії й історії («Походження українського народу», «Скіфи. Мова і етнос», «Етногенез слов’ян» та ін.).