Українська література - статті та реферати

Періодизація розвитку української літератури ХХ ст. (за С. Павличко)

У дослідженні С. Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі» (1997, друге видання — 1999) подібні (чи дотичні до них) питання розглянуті у виразніше підкресленому історико-літературному плані. Авторка проаналізувала майже всі етапи становлення та розвитку українського модернізму, який, на її думку, так і не відбувся «в повному обсязі». Вона розглядає тільки вияви його в різний час чи «уламки» в творчості того чи того автора. Висхідним принципом для неї є переконання, що терміном «модернізм» в українській літературній історії позначені явища різних періодів і часто — діаметрально протилежного змісту. Адже модернізм рубежу XIX— XX ст. (неоромантизм) мав інші форми й завдання, ніж модернізм десятих років («молодомузівці» й «хатяни»); модернізм 20-х (неокласики, подекуди — М. Хвильовий) узагалі був «прихованим», а модернізм сорокових (письменники української еміграції) щодо попередніх модернізмів був настроєним критично в принципі. Модерністи 50-60-х років («Нью-Йоркська група») оголошували себе відірваними від будь-яких традицій не лише модерністського характеру, а й будь-яких літературних «ізмів». Щоб знайти всьому цьому хоч якийсь «спільний знаменник», С. Павличко змушена була підійти до українського модернізму «не як до набору стильових, формальних або жанрових принципів, а як до певної мистецької філософії, певної моделі літературного розвитку в нашому столітті»