Українська література - статті та реферати

Поетичний світ І. Калинця: стиль, композиційні принципи побудови поетичних збірок, провідні мотиви, образність

Всі публікації щодо:
Калинець Ігор

Ігор Калинець народився 1939 р. на Львівщині. У 1956 р. закінчив середню школу й вступив до Львівського університету. У 1961 р., закінчивши філологічний факультет Львівського університету, почав працювати в обласному архіві. Творчий доробок І. Калинця становить 17 поетичних збірок, що згруповані в двох циклах: «Пробуджена муза» (9 збірок) і «Невольнича муза» (8 збірок). За громадянську непокору в тематиці віршів був репресований радянською владою: отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання, які відбув на Північному Уралі. Після повернення із заслання він працював редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури. У 1991 р. у Варшаві вийшов перший том циклу «Пробуджена муза», а в США — другий том — «Невольнича муза». У 1977 р. Ігор Калинець був нагороджений премією імені Івана Франка в Чикаго, 1992 році отримав премію імені Василя Стуса, а за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» був удостоєний Національної премії імені Тараса Шевченка. Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них — пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство. Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем. І. Калинець у поезії не створює солодких ілюзій, а сміливо називає речі своїми іменами. Його несприйняття жорстокої дійсності виражене не у формі безпосереднього протесту, а в специфічній побудові поетичного світу. Поет не тікає у світ ілюзій, а заперечує існуючу дійсність створенням власної. Така специфічність поетичного світу перегукується з творчими настановами київської школи поезії.