Українська література - статті та реферати

Жанр історичного роману в українській літературі ІІ половини ХХ ст.

Інтерес до проблем історичної пам’яті, зв’язку часів, спадковості поколінь, національних традицій і святощів, «коріння» і «витоків» взагалі став однією з характерних ознак прози кінця 60-90-х років. Провісниками й натхненниками стали брати Тютюнники, В. Земляк, В. Міняйло, чиї книжки оновили народознавство, оновлені цими письменниками критерії народознавства та фольклористика М. Стельмаха й О. Гончара підготували П. Загребельного до поєднання часів Київської Русі із сьогоденням України в романі «Диво». Проблеми зв’язку давнини із сучасністю піднімали у своїх творах Р. Федорів, Р. Іваничук («Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Журавлиний крик», «Орда»), В. Шевчук («На полі смиренному»), Валерій Шевчук («Велесич»).Із появою роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко, на початок 80-х рр. окреслилось цілком чітко таке жанрово-тематичне утворення, як український історичний роман. Твори «Роксолана», «Я, Богдан» П. Загребельного, Р. Іваничук («Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Журавлиний крик», «Орда»), В. Шевчук («На полі смиренному»), Валерій Шевчук («Велесич»). Перше, що характеризує історичний роман — посилений моральний пафос, аналітичний підхід до фактів і постатей національної історії, пошук у ній уроків для сучасності, активне особистісне начало. Поступово протягом 70-х років змінилися заборони з деяких історичних тем, відповідно, набував поширеності історичний та бібліографічний роман. Роман історичний побудований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з правдою художньою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи. Першим історичним романом в українській літературі є «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. В українській літературі зразками історичного роману вважаються «Чорна рада» П. Куліша, «Сагайдачний», «Корнієнко» А. Чайковського, «Людолови» Зінаїди Тулуб, «Гомоніла Україна» П. Панча, «Євпраксія», «Диво», П. Загребельного, «Святослав», «Володимир» С. Скляренка, «Предтеча», «Під вічним небом» В. Шевчука, «На полі смиренному» В. Шевчука, «Мальви», «Орда» Р. Іваничука, «Гнів Перуна», «Золоті стремена» Раїси Іванченко, «Яса» Ю. Мушкетика, «Меч Арея», «Похорон богів» І. Білика.