Українська література - статті та реферати

Апокаліптичні мотиви в літературі 80-90-х рр. ХХ ст.

Т. Гундорова вирізняє в сучасній українській літературі «риторичний апокаліпсис» Юрія Іздрика та Тараса Прохаська та «метафізичний апокаліпсис» Євгена Пашковського».О. Бондарєва, розмірковуючи над моделями Апокаліпсису, притаманним новітній українській драматургії, вирізняє серед них «тотальну зневіру і дезактуалізацію будь-яких цінностей», «національний колапс», «Потоп», «модальну ядерну катастрофу або її реальну проекцію - Чорнобиль», «друге пришестя Христа», «клінічна смерть або дивний сон». Аналізовані нами п’єси Я. Верещака «144000», А. Вишневського «Клаптикова порода», В. Шевчука «Свічення», О. Ірванця «Rekording» можна ідентифікувати в кількох означених моделях водночас. Так у п’єсі В. Шевчука «Свічення» діє Праправнук Степана Носа, котрий бачить віщі сни і пророкує апокаліпсис невмирущої родини. Таким чином, в українській драматургії рубежу ХХ - ХХІ століть апокаліптичний сюжет контамінує кілька міфологічних та архетипних матриць (творення, Божого втручання, повернення, подорож потойбіччям, закладання життя) і притчово-легендарних наративів. У п’єсах Я. Верещака «144000», А. Вишневського «Клаптикова порода», В. Шевчука «Свічення», О. Ірванця «Rekording» апокаліпсис постає як тип світосприйняття.

У творі «Чорнобильська Мадонна» І. Драч змалював апокаліптичну картину, екологічну катастрофу світу. У страшній Чорнобильській трагедії, яка забрала найбільше багатство — життя десятків тисяч людей, прекрасні родючі землі України, підірвала віру в можливості науки, автор звинувачує не лише горе-фахівців, які мали недостатній рівень професіоналізму для експлуатації станції. Він звинувачує усю командно-бюрократичну систему, тоталітарний режим, який існував тоді у нашій країні і породжував у суспільстві байдужість і безвідповідальність. І навіть тоді, коли сталася ця страшна трагедія, жахливі наслідки її довгий час замовчувалися.