Українська література - статті та реферати

Трагізм долі двох сестер у повісті «Казка про калинову сопілку» Оксани Забужко

Любов Усатенко

Однією з провідних українських письменниць XX—ХХІ ст. є Оксана Забужко. Її творчість набирає розмаху як в Україні, так і поза межами нашої Батьківщини.

Вивченням творчості О. Забужко займаються такі літературознавці як: Т. Гундорова, Ю. Кульбабська, Н. Зборовська, О. Кораблева, Н. Монахова, В. Агеєва, Я. Голобородько та ін. [1, с. 3].

Метою дослідження є аналіз конфлікту Ганни та Оленки на матеріалі повісті О. Забужко «Казка про калинову сопілку».Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: проаналізувати повість «Казка про калинову сопілку» з метою цілісного розуміння змісту;простежити основні моменти та причини, що розкривають конфлікт між сестрами.

Актуальність дослідження полягає в тому, що твори сучасної української письменниці Оксани Забужко є віддзеркаленням усіх проблем суспільства. Увага до творчості письменниці посилюється ще й тим, що на сьогоднішній день існує незначна кількість теоретичних праць з висвітлення цієї проблеми.

«Казку про калинову сопілку», як і всю творчість неординарної Оксани Забужко, важко втиснути в якісь одні рамки та, мабуть, і не варто цього робити. Цей твір був надрукований в останній рік ХХ століття. Це надзвичайно цікавий і складний, «найвиразніший текст української літератури ХХ століття» [4, с. 17].

О. Забужко активно використовує фольклорно-міфологічний матеріал. Як відомо, казки — традиційний об'єкт феміністичної критики, що аналізує їхні ґендерні аспекти. Водночас, казки — надзвичайно популярний жанр жіночої літератури. Так, «Казку про калинову сопілку» можна прочитати як модерну інтерпретацію біблійного міфу в поєднанні з фольклорним текстом, історію сестровбивства — погляд сучасної освіченої жінки на вічне протистояння життя і смерті, Добра і Зла. У цьому філософському творі Оксана Забужко переосмислила народні казки та балади про калинову сопілку. Серед її попередників — вірш Ліни Костенко «Калинова сопілка», літературні казки Б. Грінченка та Л. Шияна. Але письменниця, використовуючи фольклорні першоджерела, написала цілком оригінальну повість про любов та ненависть, про велику людську трагедію на тлі українського селянського побуту.

В повісті простежується складне становище української сім'ї. Автор акцентує увагу на відсутності простору, у якому творча обдарована жінка могла б самореалізуватися в своєму непростому житті. Мова йдеться про Ганну — головну героїні повісті «Казка про калинову сопілку». Ця дівчинка особлива, тому що вродилася з місяцем на лобі.

Її мати, Марія казала, що місяць-молодик — то на долю. Ганна, наділена від народження небуденною вродою, силою духу й даром чи не містичного відання й провіщення. Вона терпляче чекає своєї незвичайної долі. «Попри це все, перелік ролей, що соціум пропонує жінці, — на думку В. Агеєвої, — дуже регламентований. Дівчина захотіла порушити зокрема ті межі, що продиктовані походженням, і стала заручницею міфу про щасливе заміжжя як найвищий жіночий осяг, про прекрасну царівну на кришталевій горі чи недосяжній вежі, куди обов'язково прийде визволитель-принц» [1, с. 296].

Сестру Ганни було звати Оленка. Зовнішність її була нічим не примітна. Це була звичайна дитина зі звичайною вдачею. Саме відмінність характерів і зовнішності стає причиною конфлікту між сестрами. Це були дві протилежні особистості з своїми амбіціями, життєвими переконаннями, поглядами на добро і зло.

Багато чого залежить і від виховання батьків, адже саме Марія, матір Ганни, прищепила їй думку про щасливе заміжжя, оскільки сама цього не мала, не любила свого чоловіка. Ось ця відсутність порозуміння між батьками стала також вагомою причиною для розростання конфлікту між сестрами. Ганну охоплювали почуття ревнощів, коли батько ніжно співав Оленці пісню. Батьки ніби поділили дітей. Василь любить і піклується про меншу доньку — Оленку, Марія — Ганну.

Внаслідок цього, дівчина стає горда, нехтує Дмитром, який сватався до неї. Насправді, Ганна любить лише себе і більше нікого. Вона милується своїм тілом, своєю вродою. Та ситуація, коли Олена погоджується вийти заміж за Дмитра стає вирішальною в плані екзистенції Оленки. Ганна розуміє, що Олена відібрала її «особливу» долю, адже се краще діставалося їй.

Єдиним способом уникнути буденної жіночої участі для Ганнусі міг би стати монастир. І вона не раз шкодувала, що цим шансом знехтувала. В ідеальній монастирській спільноті жінка мала шанси майже необмеженої реалізації своїх саме жіночих якостей, «адже в християнській громаді, — писала Джін Бетке Елштайн, — жінки стали громадянами. У тій новій спільноті жінок вітали, і вони поділяли норми, заняття й ідеали, що були її живою тканиною» [2, с. 71].

Вона здалася дияволу, який прийшов до неї вночі. Наслідком цього стало вбивство свої сестри. Та попри все це, не змогла Ганна жити щасливим життям. В той момент, коли калинова сопілка тричі проспівала голосом покійної сестри: «мене сестриця з світу згубила, в моє серденько гострій ніж устромила!». Ганна серйозно замислюється про свою власну смерть».

Образами батька, Дмитра, Василя, Марії, Ганни та Оленки О. Забужко художньо інтерпретує ґендерну ситуацію в суспільстві, розкриває стеоретипне сприйняття жінки чоловіком протягом всього ХХ століття і раніше, її місця у сім'ї та громаді. Допомагає у з'ясуванні цієї проблеми стаття письменниці філософа «Жінка-автор у колоніальній культурі», у якій вона зазначає, що від понад двохсот тридцяти тисяч записаних пісень та балад близько двох третин, як підрахував ще в ХІХ столітті М. Максимович, складають голоси жіночі — «що найбезпосередніша «пряма мова» тисяч і тисяч безіменних, незрідка геніальних поеток, які доносять до нас крізь віки живою й дотикальною чуттєву тканину жіночого життя» [3, с. 3].

Отже, було проаналізовано повість «Казка про калинову сопілку» та простежено основні моменти й причини, що розкривають конфлікт між сестрами. Творчість Оксани Забужко віддзеркалює важливі проблеми

сьогочасної дійсності. Це письменниця, котра яскраво зображує яскраві жіночі образи. В її творах відчувається глибокий психологізм, звернення до найдрібніших деталей життя. Крізь призму великої трагедії українського роду Оксана Забужко розповідає про двобій у душі людини Добра і Зла, розмірковує про свободу вибору між цими двома шляхами.

Список використаних джерел:

1. Агеєва В. Жіночий простір: феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія / Віра Агеєва. — К. : Факт, 2003. — 320 с.

2. Елштайн Д. Б. Громадський чоловік, приватна жінка. Жінка у

соціальній і політичній думці / Джін Бетке Елштайн Джин. — К. : Альтернативи, 2002. — 344 с.

3. Забужко О. Жінка-автор у колоніальній культурі / Оксана Забужко // Українська мова та література. — 2003. — № 10 — С. 3—11.

4. Скуратівський В. Нельотна погода. Замість передмови та замість монографії / Вадим Скуратівський /. — К. : Факт, 2004. — С. 5—19.

Марія Усова Науковий керівник: к. п. н., доц. Кремешна Т. І.