Українська література - статті та реферати
Багатозначність творчості Т. Шевченка
Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас
Своєю славетною збiркою «Кобзар» вiн започаткував нову епоху не тiльки в iсторiï украïнськоï лiтератури, а й у духовностi. Думки Шевченка-поета, борця-революцiонера завжди зверненi до майбутнього, вони надихають новi поколiння. Ця людина завжди служила правдi i боролася за щасливе майбутнє свого народу.
I дiйсно, на той час процес становлення новоï украïнськоï лiтератури вiдбувався одночасно iз процесом розвитку науки i культури. А твори Т. Шевченка є зразками глибокоï народностi, критичного реалiзму. У лiтературi з'являються новi героï: селяни-протестанти - бунтарi, повстанцi, борцi проти феодального гнiту. Лiтература збагатилася новими жанрами: лiро-епiчна поема, полiтична поезiя, оповiдання i повiсть...
Вiн був основоположником критичного реалiзму i в украïнському образотворчому мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi.
I в своïх безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв простому люду конкретний шлях цiєï боротьби, цим самим впливаючи на розвиток i лiтератури, i мистецтва, i духовноï культури.
Тараса Шевченка не випадково визнано фундатором новоï украïнськоï лiтератури. Хоча деякi тенденцiï ïï розвитку вже можна було побачити в окремих творах деяких письменникiв, саме Шевченко перетворив украïнську лiтературу на явище лiтератури всесвiтньоï, його творчий генiй нiби подолав звичнi кордони. Саме в його творчостi найповнiше розвинулися засади, що згодом стали провiдними для передових украïн-ських (i не лише украïнських) письменникiв другоï половини ХIХ - початку ХХ столiть: народнiсть i реалiзм, що розкривали справжнє життя в усiй його повнотi та багатогранностi. Постать великого Кобзаря украïнського народу надихала не лише письменникiв, йому та його лiтературним образам присвячували своï твори такi вiдомi композитори, як М. Лисенко та Г. Майборода, такi художники, як I. Рєпiн та I. Крамськой. Що вже казати про iнших письменникiв та лiтературознавцiв! «Вiн - поет цiлковито народний, такий, якого ми не можемо назвати у себе...» - писав про Шевченка видатний росiйський критик М. О. Добролюбов. За висловом П. Грабовського, Шевченко «зробив лiтературу великою справою життя i вказав ïй єдино достойний шлях служiння батькiвщинi». Цим шляхом прямували найвидатнiшi украïнськi письменники наступного поколiння - Марко Вовчок, Панас Мирний, Iван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Украïнка та iншi. Майже всi вони вважали Шевченка своïм учителем. Росiйськi письменники-демократи Чернишевський, Тургенєв i Некрасов також згадували про вплив творчостi Шевченка на свою. На думку М. Горького, Шевченко «поглянув на життя народу оком поета i провидця». Його наступникiв приваблювала i громадська позицiя Шевченка, надихав його особистий приклад. «Я не знаю, - писав Iван Франко про твори Шевченка, написанi в умовах полiцейського нагляду, - нi в однiй європейськiй лiтературi подiбноï поезiï, написаноï за подiбних обставин». «Всюди, де вiн тiльки бачив гнiт i безправ'я, приниження людини, хай було це на волзькому пароплавi, чи в азiатських пустелях, чи грiзним стогоном докочувалося iз кавказьких гiр, - всюди зло i неправда викликали вибух поетового протесту, i щоразу вiн був готовий стати до бою з насильством i злом», - вiдзначав Олесь Гончар. Та не лише iдейнi та етичнi засади творчостi Тараса Шевченка приваблювали лiтературознавцiв та письменникiв. Ось що пише про нього у додатку-спогадi до Празького видання «Кобзаря» I. Тургенєв: на його думку, повернувшися iз заслання Шевченко «замислювався над тим, щоб створити щось нове, незвичайне, що тiльки йому одному пiд силу, а саме: поему такою мовою, яка була б однаково зрозумiла росiянину i малоросу...» Так, тут вже йдеться про художнi та стилiстичнi особливостi творчостi Тараса Шевченка. Постать Шевченко вiдiгравала важливу iсторичну роль не лише у розвитку лiтератури, а й у розвитку лiтературноï мови. Вiн заклав ту ïï структуру, яка зберiглася донинi як основа сучасноï украïнськоï мови. Склад словника i граматичний лад (у тому числi синтаксис) стали нормою i зразком для письменникiв, театральних дiячiв i навiть преси. Це була жива народна мова, що грунтувалася на полтавсько-киïвському дiалектi, збагачена у тому числi й iншомовними, з росiйськими включно, висловами, наразi коли потребувалася передача фiлософських або полiтичних понять. Можна згадати i про слова, створенi самим Шевченком, якi органiчно ввiйшли у сучасну лексику, наприклад «передмова» (уперше використано у поемi «Гайдамаки»).
Досить докладно стилiстичнi особливостi творiв Шевченка розгляну то у поета та лiтературознавця М. Рильського в «Поетицi Шевченка». У довiдниках зi свiтовоï лiтератури iснує навiть окреме визначення - «шевченкiвський вiрш», тобто деякi стилiстичнi особливостi творчостi Шевченка стали знахiдкою не лише для вiтчизняних митцiв, а й поетiв iнших лiтератур. Це поняття узагальнює метро-ритмiчнi форми органi-зацiï вiрша на основi народно-пiсенноï лiрики, при чому виразнiсть досягається через переходи вiд одного метру до iншого. Бiльше того, використання рiзних вiршованих форм усерединi однiєï композицiï, вперше введене Шевченком, стало основою поетичноï технiки лiтерату ри ХХ сторiччя. Отже, цiлком справедливим i природним є той факт, що твори великого Кобзаря були перекладенi майже всiма мовами свiту. I досi лiтературознавцi вивчають, а письменники творчо використовують спадщину украïнського народного поета Тараса Шевченка. Для генiïв не iснує дати смертi...