Українська література - статті та реферати

Тематика і проблематика повісті О. Кобилянської «Земля»

Соціально-психологічна повість «Земля» була написана О. Кобилянською на межі століть (1898 — 1901). Це твір, на перший погляд, традиційної проблематики, адже порушував одвічні проблеми селянства — земля і людина, соціальна диференціація, батьки і діти, майнова нерівність тощо. Він ґрунтується на конкретних життєвих фактах: у 1894 р. в с. Димки Глибоцького повіту на Буковині у сім’ї хлібороба Костянтина Жижіяна молодший син Сава з метою успадкування всієї батьківської землі вбив свого старшого брата Михайла. До речі, документалізм стає в епоху модернізму одним із значущих чинників («Новина», «Палій», «Камінний хрест» В. Стефаника).

Сім’я сільського газди Івоніки Федорчука тримається на культі праці, причому її голова батько є еталоном християнської добропорядності: став добрим господарем завдяки важкій, але чесній праці. Журбу і неспокій приносить батькам молодший син Сава, який не має нахилу до праці на землі, однак він є хитрим і спритним, здатним до корисливого обману. Віддати спадщину батько ладен лише за умови поважного ставлення Сави до землі.

Повість «Земля» належить до ліризованої психологічної прози. Тут передусім психоаналітична мотивація людських дій, вчинків, помислів, яким письменниця надає релігійно-містичного звучання. У повісті немає сцени братовбивства, одним із каталізаторів злочину стає підказка-натяк. Підказує Рахіра, підкидаючи думку про те, що Сава міг би уникнути військової служби і стати спадкоємцем усієї батьківської землі, коли б був єдиним сином у батьків. Гріх свободи від совісті породжують злочин — вбивства рідного брата. Таким чином, у творі бачимо новітню інтерпретацію природи каїнізму. У повісті наявні риси символізму у поєднанні з психологічним реалізмом, з імпресіоністичними елементами. Вона ніби зіткана з символічно-містичних деталей, багато значущих, фатальних, застережливих епізодів, підпорядкованих донесенню головної проблеми: людина, яка не прагне усвідомити своєї гріховності, чинить злочин моральний, який так чи інакше може перетворитись у злочин фізичний, приречена на духовну смерть, на безцільність самого земного існування, бо, не розкаявшись і не спокутувавши, вона вже запрограмована на вічні муки. У змалюванні народних характерів розмежування добра і зла виноситься у сферу філософських, власне християнсько-містичних узагальнень: з одного боку — наділені чеснотами праведники (Івоніка, Михайло, Анна), а з іншого — заручники влади темряви (Сава, Рахіра, мати Анни). Власне, не тільки образи вихоплених з реального життя людей, а й сама природа (ліс, де знаходять вбитого Михайла, місячне сяйво, зоряне небо, Земля, сила якої по-різному впливає на людину — спонукає до благородних чи злочинних вчинків), безперечно, несуть певне ідейно-художнє навантаження [Кудрявцев]. Так, наскрізно символічним у повісті є образ лісу. І лише після братовбивства ліс перестає чекати: «Ліс лежав замкнений у собі, вдоволений». Отже, ліс, а не земля, винен у злочині братовбивства. Образ лісу в повісті є втіленням позасвідомого людського «ego», темних інстинктів людської душі

У родині Федорчуків виростає двоє синів: синьоокий красень Михайло, запопадливий у своїй любові до землі, і чорнявий неспокійний Сава, що ладен прикласти свою енергію до всього, але аж ніяк не до землі. У розмові з сином Михайлом Івоніка говорить: «Як я замкну колись очі, то хочу, аби моя земля перейшла в робочі руки». Батьків турбує своєю поведінкою Сава, який весь час тікає від землі, але не хоче змиритися з думкою, що батьки віддадуть землю Михайлові. Сава кохає Рахіру, батько якої Григорій — безземельний селянин. Він теж хоче мати землю, та не для того, щоб працювати на ній, а для того, щоб мати все. а кульмінація повісті вражає своєю жорстокою правдою. На передодні свята Храмового дня, коли старий Івоніка від’їхав до міста, в лісі брат Сава вбиває брата Михайла. Батько серцем відчув непохибно, хто і за що вбив Михайла: «За землю підняв Сава руку на свого брата, лиш за землю! От до чого дожив він, Івоніка! На те працював ціле своє життя гріб, згортав кожну грудочку землі, на те, щоб відтак один другого пігнав у ту землю». На суді Саву виправдали. Страшний злочин зовсім відвернув його від землі. « Я вашої землі не потрібую. Я собі піду з Рахірою до Молдавії», — каже він батькам.

Висновок робимо такий: причиною загибелі Михайла стала земля. Чи є в повісті інші погляди на землю? думаю, є. Анна, в минулому наречена Михайла, поховавши хлопчиків-близнят від Михайла і вийшовши заміж за роботящого Петра, працює від рання до вечора на здобуття засобів для науки сина. В цьому місці повісті стикаються дві точки зору на проблему людина і земля. Старий Івоніка таємно від Марійки кращий шмат поля Михайлового переписує на сина Анни, а Анна силою хоче свого сина відірвати від землі і віддати його на навчання до міста Саме в цьому місці повісті виявилася неспроможнім письменниці реалістично розв’язати питання: земля трудівник на ній.

Повість «Земля» — соціально-психологічна панорама буковинського села кінця XIX — початку XX столітті! його класовим розшаруванням. В цьому велике пізнавали значення повісті О. Кобилянської «Земля».