Українська література - статті та реферати

Імпресіонізм творчості Михайла Коцюбинського (на прикладі новели «Intermezzo»)

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Імпресіоністична поетика М. Коцюбинського визначила синтетичний характер його прози. Використання прийомів живопису, музики, по суті, випередило багато здобутків кіномистецтва. Функція кольору, світлотіні, мікрообразів природи, симфонізм, поліфонія, ракурс, монтаж стали важливими складовими естетизму прози письменника. Імпресіоністична композиція і внутрішній сюжет зумовили особливий сугестивний ефект його творів [Кузнецов, с. 40].

Сучасники не раз відзначали у його творах нахил до словесного малярства, прагнення перенести деякі закони живопису і музики в літературу. Еволюція мистецтва пейзажу в творчості М. Коцюбинського йшла по лінії поглиблення сприйняття й художнього відтворення природи: нюансування барв, гри світла й тіні, встановлення залежності між характером освітлення й забарвлення деталей природи. Тут на перше місце виступає конкретно-почуттєве зображення, а не описування, безпосередній показ дій, вчинків і переживань людини: їхнє розгортання перед нашими очима, ніби вони відбуваються наочно. Синкретизм звуків, барв, пахощів бачимо у творах «Intermezzo», «Сон», «В дорозі».

У новелі «Intermezzo» — вершинного зразка імпресіоністичного письма М. Коцюбинського — бачимо гармонійне поєднання звукових і зорових образів, пов’язування слухових вражень із кольоровими, передачу пейзажних зарисовок через звукові образи [Калениченко]. Написана новела ніби в монологічній манері, проте це не внутрішній діалог, а ряд зорових картин, створених словом, які передають враження героя від навколишнього і водночас його внутрішні переживання. Замість традиційного подієвого сюжету письменник вдається до сюжету внутрішнього, який становлять зіткнення різних переживань. Символічні образи й ускладнена метафорика надають твору жанрових ознак поезії в прозі. Образи квітів, рослин, птахів, тварин — це лише символи тих внутрішніх явищ і процесів, що відбуваються в душі героя [Кузнецов].

У стилі Михайла Коцюбинського імпресіонізм часом поєднується з елементами символізму («З глибини», «Intermezzo», «Невідомий», «На острові»), іноді з елементами неоромантизму («Тіні забутих предків», «На острові», «На камені»), іноді — натуралізму («Лист», «Fata morgana»).

Вершин імпресіоністичного письма Коцюбинський досягає в «Intermezzo» Написана вона ніби в монологічній манері, проте це не внутрішній монолог, це ряд юрових картин, створених словом, що передають враження героя від навколишнього та водночас його внутрішні переживання. У цій же новелі помітні елементи символізму (назви «дійових осіб» виступають символами психодуховних процесів героя). Замість традиційного подієвого сюжету (сюжету вчинків і дій героїв) письменник вдається до сюжету внутрішнього, який становлять зіткнення різних переживань. Символічні образи й ускладнена метафорика надають твору жанрових ознак у прозі. На перший погляд, новела «Intermezzo» становить майже суцільний пейзаж — опис природи вії багатоманітних виявах. Насправді ж образи квітів, рос лин, птахів, тварин — це лише символи тих внутрішніх явищ і процесів, що відбуваються в душі героя. У цьому творі Коцюбинський визначає «дійових осіб» Тут дійові особи — засіб художньої умовності Він застосовується письменником для того, щоб дати читачеві ключ до розуміння цієї складної образної мови природи, носіями якої виступають «дійові особи» — «ниви у червні», «сонце», «зозуля», «жайворонки», та символічного змісту інших образів. Якщо є дійові особи, то має бути й сцена. Сцена — це душа ліричного героя з її болями та радощами, з утомою та надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов'язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання вимальовуються ширші проблеми — соціального та психологічного характеру. Контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» й «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце». Конфлікт образів створює ту багатозначність символів, які дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. Засіб контрасту відіграє також важливу ідейно-композиційну роль (місто та природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). І думки, і сприйняття героєм природи злито в єдиний нерозривний потік його переживань та усвідомлення себе у світі та суспільстві.

Найголовніше в стилі Михайла Коцюбинського — це його особливий самобутній характер імпресіонізму. Вишуканий імпресіонізм письменника виявляється в надзвичайній тонкості психологічного заглиблення в усі душевні порухи та все те, що творить силу осяйності барв самою зображення.

У його творчості, як ні в кого із сучасників, природно поєдналися два протилежні полюси народницький стиль і зображення духовних порухів простолюддя, що пізніше було злито з вишуканим естетизмом самого зображення. Імпресіонізм виділяє Коцюбинського з плеяди класичних письменників. Так письменник повертає своєму стилю прикмети, властиві мистецтву, розвиненому класиками Тому у творах Коцюбинського, крім імпресіоністичності, помітні також романтика, риси символізму та «ідеального реалізму» Але все ж таки в доробку письменника домінує й переважає струм імпресіоністичності — картинного пе­редавання настроїв, вражень і порухів людської душі. Михайло Коцюбинський немов кидає промінь свого мистецького освітлення, виявляючи чуттєві порухи та вдачу людини, найсуттєвіші явності хвилини, у яких досягається просто музична поетика зображення.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.