Українська література - статті та реферати

Яків Мамонтов

На якісно новий рівень підносили український театр, вириваючи його з рамок етнографічного побутовізму, вводячи в коло європейських тем та проблем, і такі драматурги, як С.Черкасенко, О.Олесь, І.Кочерга та інші. Примітне місце в цьому процесі займає і Яків Мамонтов (3.11.1888 — 31.01.1940).

Ще навчаючись у Дергачівському сільськогосподарському училищі поблизу Харкова, хлопець захопився сценічним мистецтвом. Юнацьке захоплення переросло в любов на все життя. Драматургічна творчість Я.Мамонтова зазнала відчутного впливу європейського та українського модерну, зокрема Г.Ібсена, М.Метерлінка, М.Вороного, О.Олеся, В.Винниченка тощо.

У творчості письменника можна умовно виділити три етапи:

— п’єси, створені до 1920 року, значною мірою «витримані в дусі ібсенівського психологізму» [2; 9], як зазначає Ю.Костюк, наслідувальні. Однак, попри ці недоліки, звернення до міфу, казки давало авторові можливість порушувати хай і не нові, та все ж цікаві філософські проблеми соціального й морального плану. Дійсність і мрія, творче покликання і родинний обов’язок, вірність і зрада, свобода і рабство — ось далеко не повний перелік тих питань, які хвилюють драматурга;

— другий етап охоплює 1920-1925 роки. Автор рухається по тій «висхідній» лінії, яка, за словами Ю.Костюка, згодом «твердо й безповоротно привела його на платформу Радянської влади» [3; 30]. Твори цього (перехідного!) етапу чи не найцікавіші. Вони засвідчують гострий конфлікт зрослої майстерності автора з підпорядкуванням тоталітарній психології системи. Нелегка боротьба естетичного начала із соціальною заанґажованістю зрештою закінчиться перемогою останньої. В 20-х роках письменника, як слушно зазначав Ю.Костюк, «хвилює проблема особи і революції» [2; 16], що й не дивно: після більшовицького перевороту 1917 року так гарно заповідалося на рівність братерство, свободу, і в що не міг та й не смів не вірити автор;

- третій етап (із 1926 року й до кінця життя) позначений послабленням оригінальності Якова Мамонтова-драматурга. Автор займається переробками творів інших майстрів слова, пише п’єси для юних глядачів, лібрето опер, виступає як теоретик драматургічного мистецтва.

Плідне засвоєння модерністських традицій засвідчує вже перша п’єса письменника (лірична драма на чотири акти, за авторським визначенням) «Дівчина з арфою», написана впродовж 1914-1918 років. В основу твору покладено характерний для того часу конфлікт: криза наукового світогляду, зневіра й розчарування у всесильності людського розуму.

Рисами символізму позначена і лірична драма «Над безоднею» (1920). Любов, прагнення сімейного затишку на позвах із мистецьким покликанням — така тема цього твору. І хоч п’єса «хибує на деяку нарочитість сюжету, декларативність багатьох реплік персонажів», як слушно вказує А.Кравченко, що перешкоджає «органічній матеріалізації потужного задуму, втіленню морально-філософської проблематики» [5; 707-708], все ж звернення до одвічних екзистенційних проблем є вельми прикметним. Під впливом естетики символізму написані і драматичні етюди Я.Мамонтова «Dies irae» («День гніву»), «Третя ніч», «Захід».

Етапними в творчості драматурга стали п’єси, створені на початку 20-х років: «Веселий Хам» (1921), «Коли народ визволяється» (1922), «Ave, Maria» (1923).

Є в творчості Я. Мамонтова своєрідшій «виняток» - «Республіка на колесах». Колоритна сатира на сільську «державність» часів громадянської війни, вона водночас містить глибоке узагальнення. Жодної натяжки, бездоганна драматургія, щедрий гумор, кожний персонаж виписаний жваво, точно.

Авторське визначення жанру п'єси - трагікомедія. В чому ж трагізм анекдотичної бузанівської «республіки», утвореної заїжджим прапорщиком Дудкою зі своїми «міністрами». Очевидно, не в безглуздому вбивстві «президентом» міністра» Кудалова. Питання тут значно принциповіше. Давно утвердилася думка, що гротескна комедія Мамонтова «не відбиває протиріч епохи, події тут на периферії...», відображені центральні події революціїної єдності - ошуканство, сваволю самозванців, що збиткували над простолюдом і одно ярмо змінили іншим. В «Республіці на колесах» у такій комедійній ситуації опиняються обидва табори, а трагедією це обертається для народу. Сьогодні важко не помітити цієї філософської ноти п'єси в контексті усієї творчості Я. Мамонтова. «Республіка на колесах» написана за мотивами оповідання О. Слісаренка «Президент Кислокапустянської республіки», драматург часто звертався до інсценізації відомих літературних творів, писав п'єси на сюжети Т. Шевченка («У тієї Катерини»), М. Коцюбинського («Фата Моргана», «Хо») та інших класиків. За мотивами «Захара Беркута» І. Франкастворив лібрето опери «Золотий обруч», музику до якої написав Б. Лятошинський.