Українська література - статті та реферати

Мирослав Ірчан

Народився Мирослав Ірчан 14 липня 1897 р. в с. П'ядики під Коломиєю. Враження дитинства, гімназійних років у Коломиї та Львові так чи інакше відбилися в автобіографічних записках М. Ірчана «Трагедія Першого травня» (1918) та «В бур'янах» (1924).

Ці спогади цікаві як свідчення очевидця, причетного до історичних подій, хоча власне літературна їхня вартість невисока. Напередодні першої світової війни М. Ірчан належав до молодіжної соціалістичної громади, 1914 р. вступив добровольцем до легіону «Українських січових стрільців»: був одним із видавців рукописного стрілецького гумористичного часопису «Самохотник». Дезертирувавши з армії М. Ірчан деякий час перебував у Києві, брав участь у літературному житті.

Перші юнацькі спроби склали його збірку «Сміх Нірвани»(1918). В основі більшості творів - воєнні враження автора. Болючим песимізмом пройняті картини розорення сіл, образи голодних до божевілля матерів.

Намацуючи свій шлях у прозі, М. Ірчан активно працює. Напочатку 20-х років одна за одною з являються друком п'єси «Бунтар» (1921), «Безробітні» (1922), «Дванадцять»(1923), «Родина щіткарів» (1924), «Підземна Галичина» (1925), «Отрута» (1927), «Плацдарм» (1931).

1921 р. М. Ірчан виїжджає до Чехословаччини, наступного року на запрошення українських організацій вирушає до Канади. Тамі вийшли першодруком та побачили світло рампи драми «Дванадцять», «Родина щіткарів», «Підземна Галичина».

«Дванадцять» вперше поставлено у Вінніпегу. В основу сюжету покладено реальні події - революційні виступи в Галичині 1922 р. Соціально-критичний пафос досить сильний і в кращих п'єсах М. Ірчана «Родина щіткарів» та «Отрута». Тут є всі підстави говорити про вплив поетики експресіоністичної драми. У «Родині щіткарів» знайдено справді вражаючий сюжетний поворот. Єдиною опорою нужденної сім'ї сліпих був їхній зрячий син Івась. Його мобілізовують на фронт, і солдат повертається додому сліпим і покаліченим. «Вітай, сліпа родино щіткарів, нового сліпця!» М. Ірчан не раз наголошував, що в основу його сюжетів покладено реальні факти. Настанові на художній документалізм він не зрадиві в п'єсі «Отрута». На матеріалі газетних публікацій про таємничу хворобу американських робітників-годинникарів вибудувано гострий конфлікт твору. Працівники фабрики вмирають у тяжких муках від отруєння радієм, який використовується у виробництві. Ідея героїчного терпіння, стоїцизму людини перед жорстокістю непереборних обставин робить драму «Отрута» актуальною для сьогоднішнього читача.

Під пером Ірчана оживає дивовижної образності й змістової мускулатури слово, яке ніби обрамлює точні описи місцевості, побуту, характеристики військовиків різних рангів. Тут напрочуд органічно зливаються історичні факти, документальні свідчення, метафоризована мова автора. Ірчан як безпосередній учасник чи очевидець багатьох подій найперше є пунктуальним у зображенні описуваного: ось до хвилин передає він перебіг дій сотні Романа Купчинського, що брала камениці у Львові 8 листопала 1918 р. («…Мигом уставилися стрільці біля вікон, на стриху, в пивниці та проти брами. Ждали ворога. Якийсь час було спокійно. Нараз стрільці зі стриху донесли, що Городецькою вулицею підсуваються ляхи. З пивниці впало кілька вистрілів. На вулиці хтось крикнув, зойкнув і знову тихо… Та вперті ляхи не дали довго ждати на себе і почали підсуватися знову. Наші мовчали, тільки двох хитрих гуцуликів в пивниці своїми цільними вистрілами ломили ноги панкам-ляшкам…»); описує психологічний і моральний стан стрільців Кумошика, Кіха, Будза, отамана Букшованого, підполковника Бізанця, сотників Носковського й Білинкевича.

В залежності від теми Ірчан добирає і тональність розповіді, й відповідний словесний матеріал, як, приклад, в посмертній згадці січовикам «Спіть, хлопці, спіть…» («…Могили Ваші розсіяні по всій широкій Україні. Це здорове зерно, з якого виросте наша свята воля. І прийде час, що посуне тисячами на Ваші могилки вільний народ і цілуватиме землю, що прикрила Вас, і сльозами буде зрошувати її… І дітям маленьким будуть Ваші могилки найвищою наукою. Виростуть вони на таких борців, як Ви. І як треба буде, віддадуть своє життя за рідний край-Україну, як Ви…

Частина драматичної і прозової спадщини М. Ірчан вносить у розмаїту палітру українського пореволюційного письменства своєрідний колорит.