Українська література - статті та реферати

Українська література наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.: характерні риси розвитку

Художні стилі в українській літературі початку ХХ ст.

Література XX ст. вражає своїм розмаїттям. Наприкінці XIX ст., розчаровуючись у тимчасових ідеалах та засобах їх художнього втілення в літературних творах, письменники майже повністю відмовляються від творчого методу, що дістав назву критичного реалізму. До початку XX ст. критичний реалізм вичерпав свої можливості і занепав. Розчарування письменників у цьому творчому методі зумовило появу натуралізму та неоромантизму, у яких не було типізації та узагальнення життєвого матеріалу. Натуралісти, полишивши соціально-психологічні узагальнення, звернулися до точного, фактографічного, заземлено деталістичного та правдоподібного зображення життя. Неоромантики намагалися відірватися від похмурої дійсності, втекти у світ мрій та ідеалів, екзотичні краї шляхетних героїв, які невтомно борються з житейським злом. Нерідко вони зверталися до зображення унікального, героїчного та екзотично-романтичного.

Уже наприкінці XIX ст. виникли експресіонізм, імпресіонізм, символізм та естетизм. На початку XX ст. до них додаються футуризм, кубізм, сюрреалізм, додаїзм, школа «потоку свідомості». Письменники, які зверталися до цих художніх напрямків, прагнучи докорінного оновлення літератури, відшукували нові, незвичні шляхи та засоби художнього відображення дійсності.

У середині та другій половині XX ст. виникають художні явища, які були позначені терміном «алітература», тобто література навпаки. До неї належать, насамперед, антироман, який ще називають новим романом, та «театр абсурду». Ці напрями виникли як протест проти критичного та соціалістичного реалізму, партійної заідеологізованості останнього. В антиромані аналізуються відчуття та враження особи, яка стоїть поза суспільством і є безмежно самотньою. «Театр абсурду» відкидає реалізм, копіювання життя, бо воно повне абсурдів. У драмі «театру абсурду» панує статичність, а те, ідо діється, відбувається невідомо чому і задля чого. У такий спосіб творці «театру абсурду» розкривають духовне зубожіння обивательського суспільства, апатію, безглуздість його існування.

Авангардистські напрями і течії збагатили й урізноманітнили літературний процес. Вони помітно вплинули і на письменників, які не відмовились від художніх принципів реалізму: виникають складні переплетіння реалізму, символізму, неоромантизму і «потоку свідомості».