Українська література - статті та реферати

Інтелектуальний роман в українській літературі ХХ ст.

Інтелектуальний роман — роман, в який автор вводить інтелектуальну інформацію, орієнтовану на ерудованого читача. (Осьмачко, Підмогильний, Домонтович)

Риси: монологів більше за дію, голос автора чітко прослід кований, багато алюзій, прихованих і відкритих цитат, нагадує науковий твір через поставлені питання, багато філософських ідей (діалог Доктора Серафікуса та Вер).Професора Комаху, який отримав прізвисько «Серафікус» через своє «серафічне» ставлення до жінок та до життя загалом, можна характеризувати як людину з багатим внутрішнім світом, що проявляється у його захопленні музикою та імпровізаціями. Проте він також відзначається дивацтвами, одним з яких є збирання безлічі приміток для своїх наукових праць. Неодноразово В. Домонтович зупиняється на неординарності, незвичності свого героя. Герой свідомо обирає самотність, життя майже аскета-самітника у великому місті. Проблема самотності була глобальною проблемою психологічного життя людини у зв’язку зі здобутками науково-технічного прогресу й формуванням наукового мислення вже на початку XX ст. «Серафічність» професора Комахи, його прагнення жити за ідеєю «заперечного біологізму» найкраще проявляється у його ставленні до жінок. Так, Комаха все життя прагне відмовитися від своїх біологічних інстинктів, цілковито їх заперечити. Однак закохується у Вер. Найхимернішим є те, що народити він хоче не як батько, тобто знайти жінку для дітонародження, а як мати, тобто народити самому. В. Домонтович з-поміж усіх напрямів тогочасного європейського образотворчого мистецтва обирає кубізм, адже його сутність полягала в перетворенні складних форм на прості, в їх «розбиранні» на прості геометричні фігури. Автор у кубістичній манері «малює» портрет головного героя, який «замість окулярів носив складні лінзи, що в них світло розкладалось на геометричні блиски, на трикутники, куби, квадрати». Герой перебуває у стані як зовнішньої, так і внутрішньої дисгармонії, демонструючи конфлікт людини природної і людини історичної. У ширшому розумінні, це одвічний конфлікт між незмінним біологічним і часово зумовленим технологічно-історичним, який виникає через дуалізм буття. У творі співіснують різні філософські та психологічні теорії: створюючи образ Серафікуса, автор іде за концепцією З. Фройда, а під час зображення «духу часу» у цьому романі відчутним є вплив на В. Домонтовича ідей індустріальної соціології М. Вебера та поглядів на культуру й цивілізацію О. Шпенґлера.