Українська література - статті та реферати

Феміністичний дискурс в українській літературі ІІ половини ХХ ст.

Всі публікації щодо:
Історія літератури

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Характерною рисою сучасного літературознавства є те, що постмодерний критичний дискурс розпочав ретроспективний перегляд української літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст., коли чітко проявилися феміністичні тенденції.

У 90-ті роки ХХ ст. склалася ситуація, коли доробок української літератури поповнюється резонансними феміністичними художніми творами (О.Забужко «Польові дослідження з українського сексу», «Дівчатка», «Я, Мілена», Н.Зборовської «Валя», «Мама», «Дзвінка».

Що ж до української літератури кінця ХІХ ст., то феміністичні ідеї потрапили сюди з деяким запізненням. Проте їх поширення та популяризація тут відбувалися швидкими темпами, і з 60-х р. ХІХ ст. жіночий рух набирає своєї сили в Західній Україні, досягаючи апогею у 80-90-х р. р.

Першим літературним самоствердженням був виступ жінок-поетес (Л.Головацької, К.Цибик, К.Попель, М.Дідицької, К.Алексевич) на сторінках альманаху «Зоря галицька яко альбум на год 1860»; вони прагнули рівноправної із чоловіками участі в культурних справах.

Зацікавленість Лесі Українки «жіночими питаннями» була дуже великою; підтвердженням цьому є її творчість, у якій феміністичні мотиви проступають в образах сильних, дієвих та рішучих жінок («Остання пісня Марії Стюарт», «Сафо», «Мати-невільниця», «Грішниця», «Товаришці на спомин».

Ольга Кобилянська в своїх творах «безлику жінку» зробила жінку «людиною» та «царівною» із неабияким інтелектом, силою волі, високою мораллю та інтелігентністю («Царівна», «Людина», Природа», Некультурна», «Valse mеlancoligue).

Поширення в українській літературі кін. ХІХ - поч. ХХ ст. феміністичних ідей, викликало неоднорідну реакцію з боку чоловічо-літературної еліти того часу. «Офіційне» ставлення було досить толерантним, а «жіночі проблеми» знайшли своє відображення у творах І.Франка.

Така реакція зі сторони представників літературної еліти того часу є нічим іншим, як всього-навсього свідченням елементарного страху маскулінної культури перед «новими», сильними жінками, які на повний голос почали говорити про свої проблеми, потреби та бажання.