Українська література - статті та реферати

Характерні особливості поезії 80-х років

Криза суспільної свідомості, що ясно означилася вже на початку 80-х років, поставила під сумнів верховенство загального над особистим, оскільки творений десятиліттями образ світу, спосіб його сприймання й тлумачення виявився розламаним, ущербним, хоча й утверджувався як універсальний. Світоглядний моноліт розвалився на очах його апологетів і опонентів, підважуючи основи детермінованості мистецтва. Цей процес інтенсифікувало й оприлюднення великої поетичної спадщини тих українських митців ХХ ст., котрі не в усьому вписувалися або й узагалі не вписувалися в райдужно-трудову картину соціалістичної культури. Вигнанці, самітники, іроністи, експериментатори, які шукали «чогось не того», невідь для кого й про що писали, виявилися потрібними літературі й незрідка ближчими читачеві, ніж тьма теперішніх поетів з їхньою дидактикою й знаннями, «для чого жить». Разом із забутими іменами до української літератури було повернено й забуті естетичні критерії творчості. У другій половині 80-х справжня картина сучасної української літератури почала реставруватися дуже інтенсивно. З’явилися добірки В.Стуса, І.Калинця, табірна поезія дисидентів, на естетичні параметри відчутно вплинуло оприлюднення поезії «пост- шістдесятників», майже на два десятиліття вилучених із літературного життя, відновився зв’язок із діаспорою. Серед особливих відкриттів, які зробила для себе «материкова» література при ближчому знайомстві зі своєю еміграцією, була творчість поетів Нью-Йоркської групи. І хоча виникла ця група ще наприкінці 50-х рр., творчі настанови «нью-йоркців» виявилися суголосними саме з літературною ситуацією середини 80-х рр. Назва Нью-Йоркської групи усталилась у 1958 році. З 1959 р. до 1971 р. виходив друкований орган Нью-Йоркської групи — річник «Нові поезії». До «засновницького» грона угрупування належали: Богдан Бойчук, Юрій Тарнавський, Богдан Рубчак, Патриція Килина, Женя Васильківська, Емма Андієвська та Віра Вовк. У середині 60-х рр. до них приєднався Юрій Коломиєць, Олег Коверко, Марко Царинник, а під кінець 60-х — Роман Бабовал. І вже в 80-ті рр. — Марія Ревакович.

Отже, основні точки відліку творчості Нью-Йоркської групи:

• відмежування від традиції;

• відокремлення поезії від політики;

• орієнтація на екзистенціалізм та сюрреалізм (ірраціональний потік свідомості, автоматизм письма, закодовування образу, герметичність мови, що відбиває неконтрольовані свідомістю внутрішні психічні імпульси);

• відверта опозиція до попередників.

У 80-х роках з’явилася ціла плеяда «асоціативних поетів» (В.Затуливітер, В.Герасим’юк, І.Римарук тощо). Образну структуру їх віршів визначає спонтанний потік асоціацій, у загостреній індивідуалізації авторського бачення, тому й оцінка таких

віршів суто суб’єктивна — хтось ними захоплюється, а хтось одверто не розуміє. В асоціативній поезії принциповий характер має питання співтворчості автора і читача, коли акт читацького сприймання тексту наближається до акту оригінальної творчості, що саме по собі є одним з найгостріших естетичних відчуттів. Крім того, метафоричний, затемнений характер їх поетики робив її в умовах «напівправди» чи не єдиним засобом відбиття тривожного стану суспільства й людини в ньому. Так, наприклад, «Потоки» В.Герасим’юка й «Упродовж снігопаду» І.Римарука вважаються «найтемнішими», найглибшими, найзболенішими книжками останніх десятиліть.

Однак герметизм був далеко не єдиною поетичною течією 80-х. Так, діяльність літературного угрупування «Бу-Ба-Бу», спрямована на розхитування усталеного світосприймання громадян шляхом балаганних дійств та публічної гри в переодягання, тасування масок і взагалі максимальної театралізації дійсності, посутньо допомогла процесу овільнення літератури, переходу її в статус культури ігрової, постмодерної. Літературна група «Бу-Ба-Бу» (бурлеск-балаган-буфонада) виникла 13 квітня 1985 року в Львові, коли познайомилися три поети — Юрій Андрухович (пізніше Патріарх групи), Віктор Неборак (пізніше — Прокуратор) та Олександр Ірванець (Підскарбій). У грудні 1987 року в приміщенні Київського Молодіжного театру відбувся перший вечір групи, який започаткував цілу серію вечорів, що проводилися майже щомісяця. Остання голосна акція «бубабістів» відбулася в 1992 році у Львові й мала назву «Крайслер Імперіал». Як і більшість публічних виступів групи, ця акція була театралізованою виставою із залученням зорових, музичних, та психологічних ефектів і, звичайно, читанням віршів уголос. Уся діяльність «Бу-Ба-Бу» була свідомо зорієнтована на епатування публіки з подальшим, бажано широким і скандальним розголосом. Самі поети асоціювали себе з «кулаком, який пробиває стіну» герметизму на шляху до

«багатоголосся» (В.Неборак). У тодішніх умовах їх творчість дійсно розхитувала основи загальноприйнятої моралі, загальновизнаної логіки та загальноозначених перспектив літературного розвитку, певним чином звільняючи місце для нових поетичних горизонтів. Ще одне цікаве угрупування кінця 80-х — «ЛуГоСад» (Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський). Самі себе поети трактують як літературний ар’єргард, оскільки йдуть позаду всіх попередніх літературних поколінь. Творчість їх характеризується посиленим еклектизмом, що є вже ознакою постмодерну.

Висновок: Література 80-х істотно розширила тематичні, стилістичні, жанрові рамки художньої творчості, утвердила право письменника на абсолютну свободу вираження не шляхом гасел і маніфестацій, а самою своєю творчістю. Це, нарешті, була просто — і в першу чергу — література, нікому і нічим не зобов’язана, ні перед ким не звітна, ні на кого не розрахована. І саме ця її особливість була найбільшим її досягненням.