Українська література - статті та реферати

Провідні мотиви поетичної творчості Є. Маланюка

Всі публікації щодо:
Маланюк Євген

Творчість Є. Маланюка дійшла до читача у дев'ятьох збірках («Стилет і стилос», «Гербарій», «Земля і залізо», «Земна Мадонна», «Серпень» та інші). Дуже різноманітні тексти поета, але серед них так чи інакше вирізняються кілька мотивів, кілька тем, що наскрізно проходять крізь усю творчу спадщину Є. Маланюка.

Уже в першій збірці було заявлено проблему - це проблема митця, ролі поезії та поета у житті людства, у житті народу. Саме Є. Маланюку належить відома фраза, що стала афоризмом чи то пак навіть гаслом: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети». Митець, попри свою творчу «професію», брав на себе надзвичайно велику громадянську відповідальність. Є. Маланюк вважав, що поет, людина мистецтва — єдиний, хто може розбудити душі співвітчизників, донести до суспільства певні ідеї, вірування, прагнення.

Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині. Євген Маланюк був змушений емігрувати з України, тодішньої УРСР, взагалі його життя складалося непросто. Але за жодних обставин образ рідної землі, Степової Еллади, як називав Україну митець, не зникав у серці Є. Маланюка, не зникав цей образ і з творів «імператора залізних строф». Хоча часто Є. Маланюк називав Україну Чорною Елладою, порівнював її з різними подібними жіночими образами світової міфології та літератури, що нібито не можуть допомогти власним синам, захистити їх та себе від зовнішнього ворога...

Вражає образністю та глибиною почуттів його інтимна лірика, яка не поступається громадянській своєю художньою цінністю... У всіх творах відчувається неперевершений власний, оригінальний авторський стиль, небанальна образність, драматичне розгортання переживань ліричного героя.

Людина-митець у Є. Маланюка постає посередником між провіденційними силами і людьми («В ньому голубом існує Дух Святий…»), Божим обранцем, проповідником вищих істин, адже їй у пориві творчого натхнення відкривається те, що не доступне іншим. Розуміння вищих зв'язків сприяє перетворенню світу, тому поет, за Є. Маланюком, - це теург і деміург.