Українська література - статті та реферати

Поняття про основні жанри фольклору, їх роль і місце в духовному житті народу

Всі публікації щодо:
Перекладна церковна література

Перекладна література Київської Русі

Література Київської Русі XI - XIII ст. складається з творів оригінальних і перекладних. З прийняттям християнства почалося літературне життя східних слов’ян. Певніше — літературне життя в Києві. Головною складовою частиною найстарішої літератури була література позичена та перекладна. Перекладна література старого періоду має свої особливості порівняно з перекладною літературою нових часів. Якщо в новітні часи (з XIX ст.) перекладачі намагаються максимально точно відтворити оригінал, то в середні віки вони часом скорочують, доповнюють, пристосовують до місцевих умов перекладний текст, стаючи, таким чином, то редакторами, а то й просто перероблювачами, до певної міри співавторами. В цьому специфічний характер перекладної літератури даного періоду.

Величезна більшість пам'яток перекладної літератури в Київській Русі XI - XIII ст. має своїм джерелом літературу візантійську, болгарську.

Перекладні пам’ятки можна поділити на:

Богослужбову літературу:

Одним із найважливіших мотивів літературного розвитку були потреби християнської богослужби. Для неї потрібні були книги богослужбові, з одного боку, і книги св. Письма — з другого. І ті й ті вже існували в перекладах: книги «Старого Завіту» («Псалтир»), Євангелія, «Служебник» та «Требник», — наука для священиків про відправу богослужб та треб.

Релігійну літературу:

Правовірна:

Святе Письмо призначене було не лише для богослужби, але й для читання.

«Житія» — це дуже старий ґатунок християнської літератури. «Житія» були в перекладі в збірках та як окремі твори. Велику збірку «житій» «Четь-Мінеї» перекладено ще в Болгарії. Збірник «Пролог»— збірка менших житій на кожен день року з додатками повчальних оповідань.

Не менше значення мала й література проповідницька. Найбільше перекладено проповіді таких авторів: Іоана Златоустого, Єфрема Сирина, Василія Великого, Григорія Богослова, Федора Студита, Кирила Олександрійського та інші. Іноді проповіді єдналися в збірники: «Златоуст», «Маргарит», «Ізмарагд», «Златая цепь», «Златая матиця».

Апокрифи:

«Апокрифи» — це такі твори про події та особи священної історії, що не визнані християнською церквою та не прийняті нею до «канону» св. Письма. У Києві зустрічаємо перекладені згадки про апокрифічну літературу вже в «Ізборнику Святослава» 1073 р.

Апокрифічні твори: «Діяння Павла та Текли», «Хождениє Богородиці по муках», «Слово Афродитіана», оповідання про Адама; «Визнання Єви»; богомильські оповідання, що приписують певну роль в утворенні світу дияволові; про «хресне дерево», де розповідається, що череп Адама лежав під деревом, з якого був зроблений хрест Христові; життя Мойсея; апокаліпсис Баруха; апокаліпсис Ісайї. До новозавітних апокрифів, відомих у східно-слов’янському світі, належать «Євангелія Іакова», — твір про події з життя Богородиці, про її дитинство, благовіщення, народження Христа, про долю Іоана Христителя; «Євангелія Хоми» — оповідання про дитинство Христа, головний зміст яких — фантастичні чудеса; «Євангелія Никодима» .

Література світська

Наукова:

-твори історичні: історії Іоана Малали, Хроніка Малали, Хроніка Георгія Амартола, історія Палестини

-природничі твори : «Шестодневи» — виклад природознавства в формі коментаря до історії шести днів творення світу; «Фізіолог» - збірка оповідань про тварин, про каміння, дерева.

-переклади в галузі церковного права: «Кормчая» (або «Номоканон») — збірка норм церковного права.

-переклади світського характеру: збірника «Бджоли»

Повістярство:

Тема «Олександрії» — історія Олександра Македонського — одна з найрозповсюдженіших тем світової літератури.

Повість про Трою теж належить до класичних творів світової літератури .

Зустрінемо серед перекладених творів і повісті «ідеологічні», мета яких — повчання: «Повість про премудрого Акіра».