Українська література - статті та реферати

Дидактична література Київської Русі

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Дидактична література (грецьк. didacticos — повчальний) — повчальні твори, яким надається художня форма для легшого сприйняття і засвоєння філософських, релігійних, морально-етичних та інших наукових знань, ідей. До дидактичної літератури належать твори різних усталених жанрів: проповіді, житія, притчі, апологи, афоризми, байки, мораліте, міраклі, шкільна драма тощо.

Церковно-християнська література Київської Русі, мала виразний дидактичний характер: (житія, апокрифи, повчання). Прикладом дидактичної літератури є «Слові про закон і благодать», «Слово о полку Ігоревім».

«Повість временних літ». Цей найдавніший літопис зберігся в кількох списках і редакціях. Найвідомішими є Лаврентіївський та Іпатіївські списки «Повісті». В Лаврентіївському списку під 1096 вміщеному досить незвичайну літературну пам’ятку Київської Русі - так зване «Поучення». Перший розділ розповідає про автора — Володимира Мономаха, план «Поучення» та причину появи твору. Другий розділ присвячений аналізу змісту «Поучення». У третьому розділі розглядаються літературні джерела, які міг використати автор при написанні твору. В «Поученні» Володимир показав себе не тільки як видатний державний діяч, а й як талановитий письменник. У невеликому за обсягом творі він зміг розповісти про найважливіші моменти власного життя і своєї доби. «Поучення» — цілісний твір, воно написане за певним планом. На початку іде коротенький вступ. Перша частина — релігійно-морального характеру - містить уривки текстів св. Письма та релігійних цитат. Друга частина подає світські поради, переважно щодо політичної моралі. Тут йдеться спочатку про князівські обов’язки (дома, під час подорожей — військових виправ, об'їзду земель) та обов'язки загальнолюдські. Нарешті, третя частина пояснює попередні поради князя на прикладі власного життя.