Українська література - статті та реферати

Український героїчний епос: мотиви, жанрові форми українського героїчного епосу: билини, думи, козацький епос. Історична пісня як жанр давньої літератури

Всі публікації щодо:
Фольклор

Всі публікації щодо:
Пісні

Героїчний епос — збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення. В такому епосі прославляється розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних героїв. Витоки героїчного епосу лежать в усній народній творчості.

Билини (старини) — народні речитативно-мелодійні епічні пісні соціально-побутового змісту, героїко-патріотичного характеру. Билини відображають воєнні й трудові подвиги народу, розкривають його високі моральні якості. Билинні наспіви дуже подібні до плавної, співучої народної мови. Основа їх музичної побудови — короткі поспівки, що повторюються багато разів. Билини виконували спокійно й наспівно один або кілька співців у супроводі гуслів або інших інструментів. Богатирі билинного епосу — Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович, та ін. Поетиці билин властиві постійні епітети, метафоричні порівняння, своєрідний билинний вірш тощо. Правдиве зображення у билинах поєднується з художнім вимислом

Думи - це самобутні епічні та ліро-епічні твори про боротьбу українського народу проти поневолювачів, суспільно-політичне і побутове життя людей, які виконувались у супроводі кобзи, бандури чи ліри. Тематика дум: героїчна боротьба українського народу проти турецько-татарських загарбникiв; визвольна вiйна проти польсько-шляхетського поневолення i росiйської колонiзацiї, її особливостi.

Думи відзначаються логікою побудови, ґрунтовним вмотивуванням вчинків персонажів. Віршована форма дум відрізняється від віршованого ладу інших фольклорних жанрів. На відміну від звичайних пісень для думи характерні нерівноскладові рядки, неоднаковий ритм.

Композицію думи складають: заспів - пролог, експозиція, де вказується місце, час, обставини дії, називаються головні герої; сюжет - розповідь з ліричними відступами; кінцівка - прославляння героїв, побажання слухачам. Виконуються думи в супроводі бандури чи ліри своєрідним індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації - речитативом.

Образ козака в народному епосі. Козак уособлює народнопоетичнi уявлення про iдеальне, героїчне, оскiльки, як iлюструє фольклорна пам'ять, iдеальним чином поєднує власнi прагнення iз громадськими, концентрує в собi активнiсть та лицарську вiдданiсть метi. В особi козака втiлено прагнення українського народу до духовної свободи, волі. Як правило, в піснях це людина особливого типу з високим почуттям патріотизму, самовіддана справі національного визволення, це герой, що понад усе любить волю, активна, дійова особистість.

Жанр «історична пісня» відомий усім слов'янським народам. Це ліро-епічні твори, присвячені певній історичній події чи відомій історичній постаті. Слід зауважити, що це не хроніка подій, не документ, в якому важливу роль відіграють факти; це художній твір тому в ньому можливий творчий домисел. Головна вимога до історичної пісні - правильно відобразити епоху, суть доби, її дух, національну спрямованість (Б. Степанишин). За обсягом історичні пісні менші за думи, але більші, ніж ліричні пісні. Епічний характер виявляється у розповіді про події, які зображуються об'єктивно, але без чіткої фіксації подій, життя історичних персонажів. Наявні в піснях символіка, гіпербола, емоційно-оцінні елементи. Серед особливостей історичних пісень варто відзначити також: показ важливих суспільних подій та історичних осіб; стислу розповідь про них; наявність застарілих слів та висловів; строфічну або куплетну побудову.

Наприклад, характеризуючи «Пісню про Байду». У пісні висловлюється ідея благородства і високого почуття патріотизму, моральної вищості людини над смертю. Загибель Байди виступає символом безсилля поганського світу.