Українська література - статті та реферати

Літературна спадщина Іпатія Потія

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література

Народився 1541 року у православній світській родині. Навчався в Академії. Перейшов у кальвінізм. У 1593 році, з ініціативи князя К. Острозького, як сам пише, став берестейським та володимирським єпископом. Один із головних ініціаторів та промоторів унії між східною та західною конфесіями в середовищі українців. Був учасником уніатського церковного собору 1596 року в Бересті. В 1600 році став митрополитом. Автор ряду полемічних творів на захист унії: «Унія», «Антиризис», листи до князя Острозького, переклади творів П. Скарги тощо.

Іпатій Потій написав українською і польською мовами цілу низку анонімних полемічних та інших творів. Перші його твори були написані у відносно спокійному тоні, але згодом панська бундючність дедалі більше давалася взнаки, і він вдається до брутальних лайок як на адресу православних полемістів і «хлопської» віри, так і на адресу трудового народу «неукової Руси», називаючи його «быдлом глупым», «плюгавою оборою», а церкву - «наливайківською». Певно, наливайківські повстанці не давали спокою і цьому ренегату - активному ідеологові унії та шляхетсько- магнатської влади на Україні.У своєму творі «Унія» пояснює науку римської церкви щодо тих догматичних та обрядових різниць, які розбили на два табори українську людність. Обороняючи владу папи, Потій однаково нападає в своїй книзі і на протестантів, і на православні братства, що з двох боків поривали миле йому об’єднання, яке всіма шляхами мало заводити до Риму. З інших Потієвих творів особливо відзначається «Гармонія…»(1608), агітаційно- публіцистична праця, в якій автор висловлюється за можливість церковного порозуміння, хоча разом і нападає гостро на православіє. Всі оці, та й інші Потієві твори, звичайно, викликали відповіді й протести з православного боку,- тому допомагав і сам Потій не так змістом, як тоном і манерою своїх писань. В першому ж своєму друкованому трактаті він гостро виступає проти того, що «люд простий, ремесний, котрий покинувши ремесло своє(дратву, ножиці і шило) а привлащивши собі вряд пастирський, письмом ширмують, ницують, виворочають і на свої блюзнерськії і хвалшивії потвари оборочають, пастирей своїх власних соромотять,безчестять і потваряють». Тон у писаннях Потія надзвичайно гострий, ущипливий, глузливий, часто переборщений та особистими закидами пересипаний.