Українська література - статті та реферати
Жанри перекладної літератури Київської Русі
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Всі публікації щодо:
Перекладна церковна література
Нова християнська література, що прийшла на Русь із прийняттям християнства, справила вагомий вплив на процес творення оригінальної руської літератури. Переклади, які робили давньоруські книжники із різних мов світу, набували ознак яскравого авторського втручання, наповнювали їх національним елементом і місцевою специфікою Руського краю. Першими на Русі почали перекладати окремі частини Біблії. Так постали апракосні (неповні) Євангелія та Апостоли, які читалися під час богослужіння. Із книг Старого Заповіту особливого поширення набув «Псалтир». Користувалися давньоруські мислителі «Служебником» і «Требником», які давали науку для священників про відправу божественних служб і треб.
Релігійну літературу часів Київської Русі прийнято поділяти на канонічну (правовірну) та апокрифи. До канонічної належать житія — житійні, агіографічні твори, присвячені подвижницькому життю святих. Вони перекладалися безпосередньо з грецьких оригіналів. На основі християнської літератури постала й активно розвивалася проповідницька література. Головна природа проповіді (слова, повчання) — ораторська, риторична. Апокрифи (від гр. апокрифос — таємний, прихований). Апокрифічні перекази прийшли на Русь із Візантії, Болгарії, Палестини. Отже, апокрифи — це твори на біблійну тематику, що доповнювали або уточнювали.
Найвідомішим новозаповітним апокрифом «Ходіння Богородиці по муках» — це есхатологічний апокриф. Вагомий внесок у вивчення апокрифів зробив Іван Франко, підготувавши 5-томне видання «Апокрифи і легенди з українських рукописів».