Українська література - статті та реферати

«Повчання» Володимира Мономаха

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література

Твір писався протягом тривалого часу, кожна частина була написана у певний період життя. Перша частина твору написана приблизно 1099 у час, коли Мономах розпочав серйозну боротьбу за київський стіл. Це фактично виклад головних світоглядних засад князя, які будував на християнських принципах. Друга частина була завершена 1117. Це своєрідний літопис-автобіографія, у якому викладено історію князювання і походів Мономаха.

Третя частина була написана в ост рік життя Мономаха — у 1125. Це духовний заповіт князя своїм синам і нащадкам. «Повчання дітям» - скоріш символічна назва, твір можна назвати широким за спрямуванням. Своє «Повчання дітям» князь Володимир Мономах написав у досить поважному віці, про що свідчать слова: «Сидячи на санях (тобто готуючись до смерті), помолився я в душі своїй і воздав хвалу Богові, що він мене до сих днів, грішного, допровадив». Аналіз тексту показує, що твір був написаний десь у середині лютого — на початку великого посту 1117 р.

В творі можна виділити три окремі частини:

- релігійні вказівки;

- правила, що торкаються обов’язків князя;

- життєпис самого автора, що має служити дітям прикладом і наукою.

Говорить Мономах у релігійному викладі про Божу любов і Божу всемогутність. Дає також докази Божої всемогутності, діла якої — сонце, місяць, темрява, світло, води, земля, птиці, риби й людина у всіх своїх подобах і обличчях. Закликає до каяття, поклонів, молитов. Навіть серед ночі добре є співати побожні пісні й бити поклони. Так само сидячи на коні, коли нема іншого діла, ліпше говорити: «Господи помилуй», ніж думати якусь нісенітницю. У другій частині говорить автор про обов’язки щодо ближнього як про повинності доброго господаря. Наказує допомагати бідним, брати в опіку вдовиць і сиріт. Забороняє карати смертю. Велить додержуватись присяги, шанувати священиків, ченців, старшин, викинути гордість із серця, застерігатися лінощів. Володимир дає поради і настанови з усіх галузей суспільного та особистого життя. Зокрема, гостей потрібно шанувати, з якої сторони вони б не прийшли, бо «гості, чи то подорожні, мимо ходячи, прославляють чоловіка по всіх землях — або добрим, або лихим». Жінку, як радить Мономах, потрібно любити, але не давати їй влади над собою. «Що вмієте, - закінчує автор свої вказівки, - того не забувайте, а чого не вмієте, того вчіться... І нехай сонце не застає вас у постелі...» У третій частині «Повчань...» Володимир Мономах розповідає про різні пригоди і небезпеки у своєму житті, із яких би вийшов цілий і здоровий. Говорить це з метою пояснити нещадним, що все на Землі відбувається з волі Господа Бога нашого. На це дає приклади з, власного життя: два тури брали його на роги: лось раз топтав ратицями, другий раз колов рогами; дикий кабан вирвав йому меч; ведмідь укусив його за ногу; лютий звір скочив на плече й повалив його разом з конем. Але все-таки Бог стеріг і хоронив його. Він радить «Шануйте Бога, який дав нам милість свою». При написанні «Повчання...» користувався Володимир Мономах «Завітами дванадцятьох патріархів» і такими статтями як «Повчання синам Ксенофонта» та «Повчання синові Феодори», що ввійшли з збірник князя Святослава.