Українська література - статті та реферати

Проповідницька-ораторська проза Київської Русі

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Широке поширення у всіх середньовічних європейських літературах, у тому числі й у давній українській літературі, мали різні жанри ораторської прози. Один з різновидів ораторської прози — «учительне», або дидактичне, красномовство. Існувала безліч «слів», повчань, «бесід» на теми християнської моральності. У них засуджувалися пороки — злість, заздрість, гордість, жадібність, розпуста, пияцтво, лихослів'я тощо.

Прославлялися чесноти — смиренність, лагідність, богобоязливість, дотримання церковної обрядовості, постійна готовність до покаяння. Домінантою всіх дидактичних повчань була думка про неминучість «страшного суду» і необхідності для кожної людини дотримуватись норм християнської моралі, щоб уникнути мучень у пеклі. Тому проповідники закликали робити добрі справи, остерігатися гріховних вчинків і замолювати їх у постійних щирих молитвах. Поширеною була тема «кар божих»: християнські богослови пояснювали різного роду нещастя — війни, землетруси, посухи, навалу сарани, епідемії — божественною відплатою за гріховність народу цілої країни. Особливу групу дидактичних «слів» становили повчання, звернені до ченців; у них висувалися суворі вимоги аскетизму, ревного подвижництва, смиренності, безперестанного покаяння і молитви. У XI—XIV ст. у цьому жанрі діяли українські проповідники: Іларіон Київський, Теодосій Печерський.

Розвиток жанру ораторсько-проповідницької прози можна вважати одним із головних здобутків книжників кола Ярослава Мудрого. Цей жанр був покликаний утверджувати ряд ідей державного значення. Розрізняють два види проповіді: проста та урочиста. Проста проповідь була розрахована на простих мирян і покликана знайомити їх з основами християнської релігії, правилами моралі та поведінки людини при її взаєминах з іншими людьми у суспільстві (Лука Жидята, Теодосій Печерський). Урочиста проповідь будувалася за приписами високого ораторського мистецтва і призначалася для еліти — князя та його оточення (слово про закон і благодать Іларіона).