Українська література - статті та реферати

Проблема авторства Слово о полку Ігоревім

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Автор «Слова» — носій певної суспільної ідеології, неповторного світогляду свого часу. Автор «Слова» малює картину феодальної України-Русі, описуючи як князівські чвари і крамоли, так і прагнення князів до слави, яку вони можуть здобути власною мужністю і героїзмом у змаганнях за вітчизну. У творі відчувається патріотичний сум автора, коли він говорить про поразку Ігоревого війська. Незважаючи на те, що Русь розривали міжкнязівські усобиці, автор «Слова» все ж вихваляє свого, очевидно, сюзерена — Святослава та Ігоря. Та автор «Слова» цілком належить своїй добі. Отож наївно було б його ідеалізувати, гадаючи, наче він мав сьогочасні поняття. Для нього, звичайно, найближчі над усе були інтереси його кола, інтереси князівські, але не інтереси народної маси, що правила за об'єкт своєрідних, як на наш погляд, економічних операцій. На думку Перетца, «Слово о полку Ігоревім» оберталося у дуже вузькому колі, а сама пам'ятка мала суто світський характер. Саме воно було головним джерелом для автора літописного оповідання про похід князя Ігоря на половців. На думку Д. Чижевського, «Слово о полку Ігоревім» — твір двірської поезії, а не народної. Про це свідчить і подібність між «Словом» і західним старовинним епосом. Таким чином, «Слово о полку Ігоревім» є промовистим суспільно-політичним і літературним маніфестом того часу, створене серед князівсько-дружинної еліти, воно було незаперечним виразником ідеології владної еліти України-Русі, репрезентувало її змагання за славу у героїчній боротьбі проти ворогів. «Слово о полку Ігоревім» створено в системі тодішніх політичних ідеалів Руської держави. Воно справило вагомий вплив на подальший розвиток книжної літератури, а постало в системі усної (не народної) епічної творчості часу Київської держави.