Українська література - статті та реферати

Специфіка давньої літератури

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Специфіка літератури Середньовіччя полягає у тому, що, по-перше, вона є рукописна. Це зумовило виникнення списків і редакцій. Список з’являвся, коли при переписуванні пам’ятки зміни Були неістотними, які не впливали на первинний творчий задум автора. Якщо ці зміни були такими, що позначалися на композиції, манері викладу, навіть змістові та ідейному спрямуванні твору, то виникали редакції. Наприклад, збереглося 3 редакції «Повісті врем’яних літ» і понад 230 списків-копій твору, які повторюють другу або третю його редакції.

По-друге. Більшість творів середньовічної літератури є анонімними. Результатами цього факту є складність і часто неможливість встановлення часу і місця написання пам’ятки, яку ми вивчаємо в основному за пізнішими списками.

По-третє, мова авторів — старослов’янська і давньоруська. До того ж існувала перекладна література, робились переклади з грецької, болгарської мов. Також варто згадати, що в епоху Ренесансу роль літературної мови виконувала латина. У цей період література творилась також укр книжною мовою, рос, білорус, польською та ін. Спільність літературної мови, тобто латини породила багатоконтекстуальність, що означало приналежність одного й того ж автора до різних літератур. Тому у цей час сформувалися такі літературні контексти: укр-пол(один з найсильніщих), укр-рос, укр-білор та ін. Як приклад — творчість Юрія Дрогобича(«Прогностична оцінка поточного 1483 року»), Павло Русин з Кросна («Пісні Павла Русина з Кросна»), Микола Русовський («Пісня про зубра»), Григорій Чуй Русин із Самбора («Еклога»), Себастьян Кленович («Роксоланія»), Станіслав Оріховський(«Промова у складі закону про целібат») та ін.

Щодо форми тогочасного письма. Спочатку це був устав — урочисте письмо з великими майже квадратними, симетричними, з комбінацією прямих і заокруглених ліній буквами. У середині 14ст виникає на півустав, який уперше був застосований у Лаврентіївському кодексі 1377 р. він був значно простішим за устав. У 2половині 15ст розвинувся укр скоропис.

Щодо християнізму ДУЛ. Християнізм — у зв’язку з прийняттям християнства Візантія почала експортувати ту літературу, яка була для неї вигідна в поширенні церкви і культурної експансії. В Київській Русі ще не було такої літератури(Євангеліє, Псалтирі, Требники, служебники, четі-мінеї, Біблія, прологи). З Візантії через Болгарсько-Моравське посередництво ввозилися література. Налагоджувалася перекладацька справа. Цю літературу творили люди віруючі, освічені(монахи, ченці). Зберігалась у келіях. Уся європейська середньовічна література позначена впливом християнства. Середньовічна людина під впливом цього віровчення поступово відкривала для себе свою душу, життя якої вона намагалась зіставити з життям поза нею. Запити свідомості, внутрішні мотиви поступово ставали для людини мірилом у підході до зовнішнього. У середні віки формується духовність, порушується питання про сенс життя. Ні того, ні іншого античність не знала.

Історизм — майже у всіх творах ДУЛ дійовими особами виступають історичні постаті, які зображуються певним чином шаблонно, узагальнено і ідеалізовано. Література суворо слідує факту, навіть вигадані історії є записами розповідей очевидців. Історизм ДУЛ є середньовічним: всі події пояснюються «божим промислом», але за цим ми бачимо живу українську історію.

Літературний етикет — певна система усталених правил, які визначали принципи зображення історичних подій, осіб, фактів тощо. Д.Ліхачов говорив, що літ.етикет складається з:

1. Уявлення про те, як повинен проходити певний перебіг подій.

2. З уявлення про те, як має вести себе дійова особа співвідносно зі своїм становищем.

3. З уявлення про те, як має описувати події письменник.

Літературний етикет в ДУЛ проявлявся в канонічності жанрів, в чіткій регламентації світоглядної системи.