Українська література - статті та реферати

Воїнська літописна повість як літературний жанр

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Воїнська повість як жанр дійшла до нас у складі літописів епохи Київської русі. М. Грушевський одним із перших сказав про існування жанру дружинної повісті. Воїнська повість постає як своєрідне й оригінальне літературне явище. Повість відрізняється від оповідання перш за все тим, що вона більш-менш послідовно витримана в рамках певного літературного стилю. У повісті, як правило, дійсність відображається не безпосередньо, а постає перед нами у світлі авторської інтерпретації, забарвлена певним ХVдожнім осмисленням.

Воїнська повість як окремий літературний жанр остаточно сформувалася у 12-13 ст. Ранні зразки такої повісті знаходимо у повісті врем’яних літ, але остаточно цей жанр був сформований авторами Київськогоі Гальцько-волинського літописів. Героїчна повість розгортається навколо постаті героя, будується на основі прагнення донести до нащадків його образ. Воїнська повість завжди має сюжет. Розквіт цього жанру припадає на 2 пол 12ст. Творився цей жанр у вищих колах, тому й автори повістей у першу чергу звертаються до еліти суспільства — князів, бояр, дружини.

Героїчна повість про князя Святослава у «Повісті врем’яних літ» - яскрава біографія героїчної особистості, факти якої відповідають дійсності. Повість у складі літопису розбита датуванням. Авторр акцентує увагу на тому, що князь був дуже близький до своєї дружини, був одним із них. Це була обов’язкова вимога тогочасної лицарської моралі. Саме цей момент є визначальним в образі святослава. Загалом воїнська повість про СВ має досить складну будову. Сюжет ускладнений численними промовами героя, його виступами перед дружиною, яка готується до бою. Повість ускладнєються і різноманітними додатковими фактами, деталями, які покликані зобразити епоХV Св.

Дружинна повість про князя Ізяслава у Київському літописі. Повість про Ізяслава є найкращим повістевим твором давн літ-ри. Опис подій докладний, будова повісті проста. Суть повісті становить незмінна концепція звеличення видатної особистості — князя ізяслава. Повість про ізяслава починається покликанням його на київський стіл 1146р. проте цей початок нее має яскраво виражених єдиних стилістичних та ідеологічних ознак. Повість про із переривається чи її частини замінюються уривками повісті про Ігоря.кінець повісті про ізясл губиться так само непомітно, як і її початок. Повість починається запрошенням на престол, потім розправа киян над Ігорем, останній наступ із на київ і повне посідання на київському столі, далі дипломатична політика, численні походи, преможний вїзд із до києва після однієї з битв, де він був поранений. У повісті підноситься культ честі — індивідуальної і національної. Чесноти князя — готовність щомиті віддатися на волю божу, стати на суд, ризикнути своїм життям, підноситься щедрість до духовенства, церков, головний обов’язок — любити дружину. Автор повісті належав до тогочасної еліти і був прихильником ізяслава.

Літописна повість про похід князя Ігоря на половців 1185 року в Київському літописі. Повість про похід Ігоря на половців 1185р. два цикли: 1. Половецький, починається під 1183р. повістю про похід князів на половців і тягнеться до смерті Святослава Всеволодовича (1194), сюди входить повість про похід Ігоря 1185р. 2. Цикл галицький. Автор з повагою і захопленням ставиться до Ігоря, змальовуючи його як яскравого носія рицарського кодексу честі та героїчної моралі. Повість про похід ігоря має чернігівсько-сіверське походження. Автор детально описав похід ігоря у степ, звеличив свого героя. Повість написана якщо і не безпосереднім учасником походу, то принаймні людиною, яка отримала відомості про нього з перших рук. Слово о полку ігоревім було головним джерелом для автора літописної повісті про похід князя ігоря на половців.

Дружинна повість про князя Данила у складі Галицько-Волинського літопису. Життєпис Данила Галицького- це цілісна біографічна оповідь. Образ Данила Галицького є стрижнем і навіть причиною для творення дружинної повісті, в основі якої — героїчні подвиги і мудра політика князя-лицаря, князя-героя. Сам автор повісті про Данила назвав свій твір «хронографом», очевидно, прагнучи наслідувати західні хроніки. Починається панегіриком його батькові — Роману, оповідання про євшан-зілля, дитинство Данила і Василька, данило у Галичі, участь у битві на Калці, походи і битви, Данило в Орді, коронація, розповіді про походи, смерть. Очевидно повість писалася по гарячих слідах, тому так точно і глибоко передано психічні переживання головного героя та його оточення.